Презентация "Педагогічна творчість як предмет педагогіки творчості"

Подписи к слайдам:
ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІКИ ТВОРЧОСТІ ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
    • Історія розвитку педагогіки творчості.
    • Сутність поняття «педагогіка творчості». Закони і принципи педагогіки творчості.
    • Поняття про педагогічну творчість. Базові поняття педагогічної творчості, їх сутність.
    • Специфічні риси та принципи педагогічної творчості.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна:
  • Педагогічна майстерність: Підручник / [І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.]; За ред. І.А. Зязюна. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с. – С. 27-40.
  • Пихтіна Н.П. Педагогічна творчість: навч. посіб. / Н.П. Пихтіна. – Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2012. – 175 с. – С. 31-47.
  • Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник / С.О. Сисоєва. – К.: Міленіум, 2006. – 346 с. – С. 78-87, 92-116.
ЗАРОДЖЕННЯ ПЕРШИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕОРІЙ ЩОДО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ДАВНІЙ ГРЕЦІЇ
  • Людину формує передусім життєвий досвід. Виховання й навчання облагороджують людину, розвивають розум і роблять її щасливою, тому обов’язок дорослих – дати можливість дітям учитися (Демокріт)
  • Людський досвід є явищем суб’єктивним, “людина є мірою всіх речей – існування існуючих і неіснуввання неіснуючих”. “Освіта не дає паростків у душі, якщо вона не проникає до значної глибини” (Протагор)
ЗАРОДЖЕННЯ ПЕДАГОГІКИ ТВОРЧОСТІ
  • Людина повинна піклуватися про свою душу й пізнавати саму себе, мета – самопізнання і моральне самовдосконалення (Сократ)
  • Забезпечити виховання характеру й розуму особистості, а також релігійне, моральне й національне виховання молоді. “Тіло людини тісно пов’язане з душею, але в тій сполуці першість треба визнати за душею, бо вона надає тілу прикмет шляхетності” (Платон)
АРІСТОТЕЛЬ ПРО РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ
  • Узагальнив досягнення античної науки, відстоював ідею всебічного гармонійного розвитку молоді.
  • У людині бачив тіло і душу. Трьом видам душі відповідає три сторони виховання: рослинній – фізичне, тваринній – моральне, розумовій – розумове. Всі сторони виховання пов’язані між собою, але фізичне є передумовою розумового, джерелами морального є природні задатки, розвиток навичок, розум.
РОЗВИТОК ПЕДАГОГІКИ ТВОРЧОСТІ В ПЕРІОД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
  • Теорія особистості Августина (354-430 рр.) стає теорією моральної особистості, дослідницький пошук зосереджується на духовних потенціях людини в її моральному вимірі. Августин сформулював тематичну філософську тріаду, покладену в основу теоретичного мислення всього Середньовіччя: Бог – світ – людина.
ПЕДАГОГІКА ВІДРОДЖЕННЯ ПРО ТВОРЧУ ОСОБИСТІСТЬ
  • Природа наділила людину шляхетними пориваннями, здатністю творити світле й прекрасне. Навчання має бути легким, приємним, враховувати інтереси дітей, розвивати їхню активність і самостійність (Еразм Ротердамський)
  • Освіта має розвивати розум учня, самостійність його думки, критичне ставлення до будь-яких поглядів і авторитетів. Виховання – засіб для виявлення, розвитку й удосконалення того, що дала людині природа (Мішель Монтень)
ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ Я.А. КОМЕНСЬКОГО
  • В основі його філософії – гуманізм, віра у великі можливості людини, педагогічний оптимізм.
  • Пансофізм Я.А. Коменського – вчення про те, що узагальнені знання, здобуті людською цивілізацією, мають бути донесеними через школу засобами рідної мови.
  • Розвиток усіх здібностей слід починати якомога раніше, але для цього потрібна природовідповідна методика і сприятливе середовище.
  • Здібності дітей розвиваються успішніше, якщо їхнє навчання виходить за межі їхніх можливостей.
ПЕДАГОГІКА ПРОСВІТНИЦТВА ПРО ТВОРЧІСТЬ
  • Ж.-Ж.Руссо вважав, що на дитину впливають три фактори виховання – природа (розвиває здібності й почуття), люди (вчать, як ними користуватися) і суспільство (предмети й події збагачують досвід). Усі разом вони забезпечують розвиток дитини. Найкраще виховання – це самостійне накопичення життєвого досвіду.
  • Й.Ф. Гербарт уперше в історії обґрунтував ідею розвиваючого навчання. У процесі виховуючого навчання дітей велике значення має розвиток у них шести видів багатостороннього інтересу: емпіричного (до навколишнього світу), екскулятивного (до речей і явищ), естетичного, симпатичного (до близьких), соціального (до всіх людей), релігійного.
РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ ПЕДАГОГІКИ
  • Г.С. Сковорода розглядав людину як частину природи, нею народжувану, як “мікрокосм”, що несе в собі закони “макрокосму”, тобто життя в цілому.
  • Метою виховання має бути підготовка “істинної”, вільної людини, розвиненої, щасливої, корисної для суспільства, людини, яка була б здатна жити й боротися.
К.Д. УШИНСЬКИЙ ПРО РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ
  • В процесі формування людської особистості взаємодіють, з одного боку, органічна спадковість, що визначає її біологічний розвиток, а з другого, як головна й основна сила, – історична наступність.
  • “Великий розум не переходить у спадщину, як і широка вченість або широкий досвід; хоч дитина й може одержати у спадщину щасливу і сильну нервову організацію, що сприятиме набуттю знань і утворенню великого розуму, але такий щасливий спадкоємець може скористатися своєю спадщиною, а може і зовсім не скористатися нею або змарнувати її на дрібниці”.
ПЕДАГОГІЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ХХ СТОЛІТТЯ
  • Дж. Дьюї – засновник прагматичної педагогіки – спонукальною силою пізнання світу людиною виступають її потреби.
  • С. Френе – представник “прогресивної педагогіки”. Основним принципом створеної ним “нової школи” є здійснення навчання через самодіяльність учнів. Основна форма цієї самодіяльності – вільний виклад ними своїх вражень і думок.
  • М. Монтессорі – теорія спонтанного розвитку дитини, самовиховання й самоосвіти.
  • Р. Штайнер – засновник вальдорфської школи, в основу якої покладена антропософія – усвідомлення своєї людяності. Це шлях пізнання, який намагається привести у відповідність духовне в людині до духовного у Всесвіті. Формула: не завантажуй пам’яті учня, а розвивай здатність відчувати, творчо діяти, бачити й чути Природу,формуй художній смак.
ПЕДАГОГІКА ТВОРЧОСТІ
  • – це галузь загальної педагогіки, яка вивчає закони та закономірності формування творчої особистості, розвитку та саморозвитку її творчих можливостей в процесі освіти та навчання; створення психолого-педагогічних умов для прояву творчого потенціалу особистості в суспільно-корисних та індивідуально-значущих для неї видах життєдіяльності
  • (С.О. Сисоєва).
  • ЗАКОНИ
  • ПЕДАГОГІКИ ТВОРЧОСТІ
  • ЗАКОН ПЕДАГОГІЧНОЇ РОЗВИВАЮЧОЇ
  • ВЗАЄМОДІЇ
  • ЗАКОН ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНОСТІ
  • РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТІВ
  • ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
  • ЗАКОН ФАСИЛІТАЦІЙНОГО РЕЖИМУ
  • ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ
  • НЕПЕРЕРВНОЇ ТВОРЧОЇ
  • РЕАЛІЗАЦІЇ ТА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ
  • ОСОБИСТОСТІ
  • ПРИНЦИПИ ПЕДАГОГІКИ
  • ТВОРЧОСТІ
  • ПРИНЦИП ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНОСТІ
  • ОСВІТИ І ТВОРЧОГО
  • РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
  • ПРИНЦИП САМООРГАНІЗАЦІЇ
  • УЗГОДЖЕННЯ РОЗВИТКУ
  • ДІТЕЙ З ВЛАСНИМИ
  • ТЕНДЕНЦІЯМИ РОЗВИТКУ, ЗБУДЖУВАННЯ
  • Й ІНІЦІЮВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ
  • ПЕДАГОГІКА ТВОРЧОСТІ
  • ВИВЧАЄ
  • ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ
  • В ЇЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ ВЗАЄМОДІЇ З ПЕДАГОГОМ
ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІКИ ТВОРЧОСТІ
  • ПЕДАГОГІКА
  • ТВОРЧОСТІ
  • ПЕДАГОГІЧНА
  • ТВОРЧІСТЬ
БАЗОВІ ПОНЯТТЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ
  • ТВОРЧІСТЬ
  • ТВОРЧА
  • ДІЯЛЬНІСТЬ
  • ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ
ТВОРЧІСТЬ
  • створення нового (енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона);
  • свідома, цілеспрямована, активна діяльність людини, спрямована на пізнання та перетворення дійсності, створення нових, оригінальних предметів, витворів тощо, які ніколи ще не існували, з метою вдосконалення матеріального та духовного життя суспільства (педагогічний словник);
  • процес створення, відкриття нового, що раніше для певного конкретного суб’єкта було невідомим (В.О. Моляко).
ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
  • засіб реалізації творчих можливостей особистості (С.О. Сисоєва);
  • діяльність уявлення або діяльність комбінаторна; діяльність, результатом якої є не відображення існуючих у досвіді людини дій і вражень, а створення нових образів чи дій (Л.С. Виготський);
  • вихід за межі заданого, рух у креативному полі (Д.Б. Богоявленська).
ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ
  • оригінальне та високоефективне вирішення вчителем навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання і навчання (педагогічний словник);
  • особлива галузь педагогічної науки, яка займається виявленням закономірностей формування творчої особистості (В.С. Шубинський);
  • вивчення педагогічного досвіду, педагогічної майстерності педагогів і їх роботи зі самовдосконалення (Ю.П. Азаров, А.Д. Демінцев, І.А. Зязюн, Л.М. Лузіна та ін.)
ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ
  • – це оригінальний високоефективний підхід учителя до розв’язання навчально-виховних завдань, збагачення теорії й практики виховання і навчання; діяльність, що спрямована на постійне вирішення цілого ряду навчально-виховних завдань в обставинах, які змінюються, під час якої педагог виробляє і втілює у спілкуванні з дітьми оптимальні, органічні для даної педагогічної індивідуальності нестандартизовані педагогічні рішення, опосередковані особливостями об'єкта-суб'єкта педагогічного впливу (Термінологічний словник).
СПЕЦИФІЧНІ РИСИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ:
  • об’єктом діяльності є дитина, яка знаходиться у постійному розвитку;
  • співтворчий характер суб’єктів педагогічної взаємодії;
  • можливість суб’єктивної новизни й оригінальності процесу і результату;
  • обмеженість творчої діяльності педагога і дитини в освітньому процесі часом;
  • вплив на педагогічну творчість педагога багатьох факторів, які важко передбачити.
  • ПРИНЦИП
  • САМООРГАНІЗАЦІЇ
  • ПРИНЦИП
  • ВАРІАНТНОСТІ
  • ПРИНЦИП
  • ДОПОВНЕННЯ
  • ПРИНЦИП
  • КРЕАТИВНОСТІ
  • ПРИНЦИП
  • ФАСІЛІТАЦІЇ
  • ПРИНЦИП
  • ВЗАЄМОЗАЛЕЖНОСТІ
  • ПРИНЦИП
  • ОПТИМАЛЬНОСТІ
  • ПРИНЦИП
  • ДІАГНОСТИКИ
  • ПРИНЦИПИ
  • ПЕДАГОГІЧНОЇ
  • ТВОРЧОСТІ