Година спілкування "Пам’ятай про інших"
1
Приходько Олена Володимирівна
Донецький ліцей № 12
Година спілкування
ПАМ’ЯТАЙ ПРО ІНШИХ
Мета: Розвивати уявлення учнів про чесноти людини, цінність,яких визнана в
суспільстві. Закріпити уявлення учнів про щирість, людяність, чуйність.
Сформувати негативне відношення до людських вад. Використовувати спадщину
В.О.Сухомлинського. Виховувати бажання здійснювати добрі справи та
запобігати злу. Розкрити моральні основи родини; визначити зміст моральних
вимог, що регулюють міжособистісні стосунки в родині та сім'ї; допомогти
учням зрозуміти, у чому цінність сім’ї для кожної людини; учити уникати
конфліктів у стосунках із рідними, контролювати свої думки і вчинки, давати
правильну самооцінку; виховувати любов, повагу до роду, родоводу, родини,
батьків, почуття патріотизму та доброти, гордість за своїх рідних, за український
народ; розвивати творчу уяву, естетичні почуття.
Обладнання: 1. Музичний супровід Н.Яремчук «Родина», Н.Май «Моє
дитинство золоте», пісня "Виростеш ти, сину" (слова В. Симоненка,
музика А. Пашковича).
2.Плакат з висловами В.О.Сухомлинського.
3. Повесть Петеисе /В кн.« Древнеегипетская проза. М., 1978.
Перебіг заняття
І. Актуалізація опорних знань.
ЛЕГЕНДА ПРО ДОБРО І ЗЛО
Жили на вулиці двоє сусідів. Одного разу один зробив іншому велике зло.
Ображений чоловік, прагнучи відповісти помстою, вирушив до мудреця за порадою. Що
ж мудрець йому запропонував? Відповісти зловмиснику добром! Сусід послухався, а у
відповідь знову був «нагороджений» злом. Мудрець і тут порадив не шкодувати добра.
Сусід ще раз послухався, віддячив добром. Але, через деякий час, у відповідь одержав
зло. Сусід прийшов до мудреця, і той знову порадив йому віддячити добром. «Але я вже
стомився віддячувати йому добром!» — заперечив сусід. «Якщо зловмисник не стомився
від зла, то чому ти стомився від добра?» — відповів мудрець.
— Сьогодні ми з вами поведемо розмову про загальнолюдські риси характеру, в основі
яких лежить споконвічна боротьба між добром і злом.
— Розпочати розмову мені хочеться із життєвої ситуації, про яку ми нещодавно
дізналися із преси:
«Одного разу старенька мама приїхала до свого сина, який жив у великому місті.
Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив матір на прогулянку.
Гуляючи вулицями міста, старенька часто зупинялася. Дух запирало, бо вже і здоров'я не
те, і з радості, що поруч з наймилішим сином. Наблизившись до скверу, син запро-
понував маТері сісти. А сам відійшов, сказавши, що зараз повернеться. Але... Вечір...
Може, в цей час по телебаченню оголошують про те, що розшукують дитину, яка не по-
вернулася додому. Але ніхто не скаже, що розшукують стареньку матір... Коли стареньку
запитали, як вона сюди потрапила, та відповіла, що заблукала, нічого не сказавши про
сина. Адже її син вчений, він не міг її залишити, запевняла себе мати. їй і в голову не
приходила думка, що він залишив її назавжди».
2
— Чи є серце у такої людини? Якщо є, то яке воно?
ІІ. Повідомлення теми заняття. Організація виконання запланованої діяльності.
— Ще у древніх, які жили до Гомера, моральні уявлення були розвинені дуже добре.
Свідчення цьому — «Книга мертвих», яка з'явилась в повному обсязі в середині II ти-
сячоліття до н. е. В ній записано: «... Я не чинив зла.. Я не крав... Я не заздрив... Я не
лицемірив... Я не обманював... Я не підслуховував... Я не марнословив... Я не здійснював
перелюбства... Я не гнівався... Я не був глухим до вірної мови... не приховує нічого моє
серце... Я не ображав іншого... Я не виявляв зарозумілості... Я не відрізняв себе від
інших... Я не піднімав руку на слабкого... Я не пригнічував раба перед лицем його
господаря... Я не був причиною його сліз... Я не вбивав... Я не злословив... (Повесть
Петеисе /В кн.« Древнеегипетская проза. М., 1978).
Ще раніше, в епоху .Древнього царства, тобто в III ст. до н. е., у написі на
надгробній плиті жерця Шеші є такі слова: «... Я говорив істину... Я рятував нещасного
від більш сильного... Я давав хліб голодному, одяг нагому... ... Я хоронив того, хто не мав
сина свого... ... Я давав човна тому, хто не мав свого човна... ... Я поважав батька свого...
... Я був ніжний до матері...».
Міцним грунтом для доброчинності є почуття. Першоосновою цього слова є
поняття «чути» (вухами, носом), «відчувати» можна фізичний біль (душею, серцем),
«передчувати» — радісну або сумну подію, «співчувати» — це похідні поняття вщ
«почуття».
Але не завжди ми можемо розуміти почуття іншої людини. (Приклади з життя).
«Співчуття до тварин настільки пов'язане з доброю натурою, що можна напевне
стверджувати: той, хто жорстокий до тварин, не може бути добрим», — писав Жак Поль.
Якими ж позитивними моральними якостями має володіти людина, щоб бути
доброчинною?
Бережливість Благородство
Відвертість Великодушність
Витримка Вимогливість
Відповідальність Вірність
Гідність Делікатність
Діловитість Добродійність
Духовність Ідейність
Любов Милосердя
Далеко не завжди люди обирають доброчинність. Хоч на словах, здебільшого, всі
визначають добродійство, та у своїй практичній діяльності керуються не благородними
спонуканнями, а користю, честолюбством, низькими пристрастями. Благородні
пристрасті наслідують обов'язок. Низькі — ставлять за мету лише вигоду.
Які ж якості особистості заважають творити добро?
Аморальність Зарозумілість
Безсоромність Зловтшшість
3
Грубість Користолюбство
Заздрість Лицемірство
Міщанство Лихослів'я
Наклеп Фарисейство
Підступність Цинізм
Ревнощі Чванливість
Честолюбство Хабарництво
З негативними якостями особистості слід так само працювати, як із позитивними.
Не коригувати негативні якості значить опинитись на засміченій ниві. Педагог, як
сівач, повинен передбачити те, що він має виростити. Саме на це особливу увагу звертав
В. О. Сухомлинський:
«Разом з батьками своїх вихованців ми вбачаємо сенс своєї, розрахованої на далекі
роки, роботи в тому, щоб діти розуміли й відчували: у світі є речі мерзенні і гидкі.
Ставитися з огидою, обуренням до цих речей — моральна доблесть; бути якоюсь мірою
причетним до них — підлість і підступництво, зрада, продажність».
Що є мерзенним і гидким за Сухомлинським:
наодинці із собою робити не так, як ти робив би на очах у людей;
лінуватися, бути ледарем, неробою, дармоїдом;
видавати за доблесть і заслугу те, що є твоїм обов'язком;
вимагати від батьків те, що ти не заслужив працею;
бути жадібним, корисливим, негостинним^
гребувати простою працею своїх батьків;
глумитися зі старості;
лицемірити, говорити не те, що думаєш;
запобігати перед тим, хто сильніший від тебе;
давати порожні обіцянки, не додержувати слова;
нашіптувати, доносити на товариша;
бути легкодухим, уникати відповідальності за свої вчинки;
байдуже проходити повз людську біду, горе, відчай, посилаючись на
свою слабкість;
використовувати свою силу, фізичну перевагу у боротьбі зі злом;
мовчати, коли треба говорити, й говорити, коли треба мовчати;
відступати перед небезпекою, щоб зберегти спокій, благополуччя;
добиватися для себе полегшення за рахунок товариша;
кривдити дівчину, жінку;
не слухати батьків, обманювати їх.
ІІІ. Фізкультхвилинка
Руки вбоки.
Нахились вперед.
4
Нахились назад.
І направо, і наліво,
Щоб нічого не боліло.
Раз, два, три, чотири,-
Набираємось сили.
Нахилились, повернулись,
До товариша всміхнулись.
IV. Продовження роботи над запланованими завданнями.
Щаслива родина — щаслива дитина.
В цій істині — глибокий зміст.
Щаслива родина — здорова дитина.
У цих двох поняттях прокладено міст.
Хай міст цей єднає батьків і дітей,
Щоб правильно й радісно жити,
Іти по життю із девізом в руках:
«Щастя дитини потрібно цінити».
Прекрасно, коли в сім'ї панують мир і злагода, взаєморозуміння й повага, кохання і
вірність, тепло й затишок. Стосунки, які в ній складаються, ми не тільки проносимо через
усе своє життя, вони нас виховують, навчають...
Кожен із нас знає, як важко виховати свою дитину так, щоб пишатися нею, щоб
вона стала порядною, чесною, доброю людиною.
Виховання починається в сім'ї, родині.
1-й учень
Родино, дорога родино!
Що може бути кращим в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
2-й учень
Що може бути кращим зр вечерю в домі
За батьківським міцним столом,
- Де в шумнім гомоні і в кожнім слові
Все сповнене любов'ю, а не злом?
3-й учень
Де можна більше зачерпнуть любові?
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім ніжнім слові,
Як з батька щедрої руки.
4-й учень
Бо без батьків чого ми в світі варті,
Без маминої ласки і тепла,
5
Без батьківської строгості і жарту,
Без нашого родинного тепла.
Пісня у виконанні Назарія Яремчука «Родина»
Може в житті хтось принаду підкине
У чарівничих, звабливих очах.
Тільки родина, як зірка єдина,
Твій порятунок – надійний причал.
Ні, не шукай в своїм серці причину,
Якщо зневіра тебе обпече...
Тільки родина у прикру годину
Схилить надію тобі на плече.
Приспів:
Родина, родина – від батька й до сина
Від матері доні добро передам.
Родина, родина – це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям.
В морі спокуси є хвилі великі,
Та не забудь у захопленні ти,
Що лиш родина – бальзамові ліки,
Ліки від старості і самоти.
Все відцвітає, і жовкне, і гине,
Вітром розноситься, ніби сміття...
Тільки родина, як вічна зернина,
На невмирущому полі життя.
Приспів (3)
Нічого немає в світі дорожчого для людини, ніж її сім'я. Любов рідних людей
особливо потрібна нам у скруті або хворобі, вона надає сили подолати невдачі й відчай,
прихилити до себе долю. А як приємно розділити з сім'єю радість, святкувати перемогу,
відчувати, що твої батьки залишаються з тобою.
Сім'я займає особливе місце в житті людини. Тато й мама дають дитині життя,
виховують, навчають, привчають до праці. Вони хвилюються за невдачі й радіють вашим
успіхам.
Сім'я складається з батьків і дітей, дідусів і бабусь, братиків і сестричок які
люблять один одного, піклуються і допомагають один одному. Прислухаємось, як звучить
слово «сім'я». Що це означає? (7 *я).
А те, що діти схожі на батьків як зовні, так і характером. Звідси і з'явились в народі
приказки і прислів'я.
Яблучко від яблуньки недалеко падає.
Який батько, такий син.
6
Які мамко і татко — таке й дитятко.
Яке коріння, таке й насіння.
Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.
До людей по розум, а до матері по серце.
Мама сама не з'їсть, а дітей нагояує.
У дитини болить пальчик, ав матері серце.
Діти маленькі поїсти не дадуть, дай великі — пожити не дадуть.
Дітей виховувати — не курей рахувати.
Діти — радість, діти — й горе.
Вчи дитину, коли поперек лави лежить, а коли вздовж — тоді пізно
вчити.
Батько сину товариш, допомога, суддя.
Скажи, хто твої батьки, скажу, хто ти.
Батьківський дім — школа для дітей.
Зуміли дитину народити, зумійте і навчити.
Сім'я — святиня людського духу, благородних людських почуттів:
кохання;
любові;
вірності;
піклування.
Сім'я — невсипуща хранительниця національних звичаїв і традицій, пам'яті
предків. Рід, родина — безсмертні.
5-й учень Коли б начальником я став
Хоч на одну годину,
То я одразу б наказав
Закон ввести єдиний:
У дні святкові й вихідні
Батьків не допускати
Без нас у парк, на стадіон,
До цирку й до театру.
Ще й всюди входи б спорядив
Словами охоронними:
«Вхід без дітей
Для всіх батьків
Суворо заборонено!»
Пісня у виконанні Наталії Май «Моє дитинство золоте»
Від отчого порога у білий світ дорога
Терновим цвітом забринить.
Та, щоб життя пізнати, неначе пташеня,
7
Ми вилітаємо в блакить!
І пам'ятаєм свято матусині поради:
Слова і мудрі, і прості.
У щасті і недолі не забувай ніколи
Ту землю, де вродився ти!
Приспів:
Моє дитинство золоте
У снах журавкою курличе,
Воно мене до дому кличе,
Де мальва за вікном цвіте!
Моє дитинство золоте
Мене у спогадах колише
І руки мами найніжніші,
Я Богу дякую за те!
А десь далеко зорі і небо неозоре,
Веселка птахою зліта!
Та наймиліша в світі одна стежина в житті,
Яка до дому поверта.
Зігріє і розрадить матусина порада:
Слова і мудрі, і прості.
У щасті і недолі не забувай ніколи
Ту землю, де вродився ти!
Приспів (2)
6-й учень
Сім'я — це близька співдружність Дорослих і дітей.
Сім'я, що значить це,то кожен знає,
Хто зріс в сім’ї, і хто сім'ю сам має...
І хоч як не приховуй, не таї:
Залежить наше щастя від сім'ї.
Якщо зміцніє Хоч одна родина
Міцною стане й наша Україна.
ПРЕКРАСНІ ЗВЕРТАННЯ
7-й учень
Є в нашій мові прекрасні звертання,
Добрі і щирі, чудові слова.
Тими словами усяк без вагання
Маму найкращу свою назива.
Мамо, матуееюько, мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій ніжний ловлю.
Мамонько рідна, моя дорогенька,
8
Я над усе тебе в світі люблю.
8-й учень
Я і до тата умію звертатись,
Хочу в словах передати тепло.
Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,
І щоб в душі його сонце цвіло!
Татку, татусеньку, таточку, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе я обняти
— Ти мій порадник, заступник і друг!
9-й учень
Я й до бабусі з любов'ю звертаюсь:
Бабусю, бабуню, бабуля моя!
І до бабусиних рук притуляюсь
Та відчуваю в них лагідність я.
10-й учень
І до дідуся іду по науку:
Діду, дідуню, навчи в світі жити!
Він на голівку кладе свою руку,
Голос сріблястий струмочком біжить.
Слово чарівне! Яка в ньому сила!
Скажеш з любов'ю і радість росте!
Слово ласкаве народжує крила
Ви не забудьте ніколи про те!
11-й учень
Донечко, синку, сестрице, братусю,
—. Дружна, велика» весела сім'я!
Таточку, мамочко, бабусю, дідусю
— Мій оберіг і родина моя!
12-й учень
Не скупіться на теплі слова,
Бо у світі так мало тепла.
Лише від рідної хати
Та від лагідний рук мами й тата.
Коли й зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата.
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Кожна людина завжди з великою повагою і душевним трепетом згадує те місце, де
промайнуло її босоноге дитинство з дивосвітом-казкою у затишній оселі. То — родинне
9
вогнище, маленька батьківщина кожної людини, тому що ми маємо дім, у якому
мешкають мама і тато, бабуся і дідусь, братики і сестрички.
Великий педагог К.Д.Ушинський писав. «Важко передати словами те, щось
особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості
залишаються у нас якісь задушевні зв'язки з тією сім"єю, з якої ми вийшли. Нам якось
важко уявити собі, що ці зв'язки вже розірвані назавжди, але це сімейне почуття час від
часу пробуджується в нас і так до останніх днів життя».
13-й учень
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
Пісня "Виростеш ти, сину" (слова В. Симоненка, музика А. Пашковича).
«Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська
мудрість. «Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері
свого дому, а від поганих дітей можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки
від батьків, а й від самих дітей», — писав В.Сухомлинський.
14-й учень
Батько й мати
Як мені вас не любити,
Рідний батьку, нене!
Та ж ви мене згодували
І дбали про мене.
Та ж ви мене згодували
Щирими руками,
Ой нема то ніде в світі,
Як в батька і мами.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить,
Ніхто мене так на світі,
Як вони, не любить.
Дай же, боже, щоб я виріс,
В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і неньці
Добре відплатився.
Б.Лепкий
10
V. Підсумок заняття
Чотири роки ми разом з вами крокуємо дорогами Добра,
Милосердя,Доброчинності, Мудрості. Ви дізналися про людські чесноти, про те, як
творити добрі справи і як стримувати себе від скоєння зла. Ви з кожним днем стаєте
розумнішими, бо, перш ніж діяти, думаєте про наслідки, які матимуть ваші дії чи слова.
Часто ваші непоказні вчинки вражають своєю людяністю та щирістю, безкорисливістю.
Намагайтесь і надалі бути чемними, любіть батьків і турбуйтесь про них, не
завдавайте їм прикрощів, а як станете дорослими і розлетитесь з теплого батьківського
гнізда по всьому світу, пам'ятайте, що батько і мати з нетерпінням чекають ваших листів.
Ставтеся до інших так , як би ви хотіли щоб ставилися до вас. Даруйте посмішки
оточуючим , і вони повернуться до вас сторицею.
