Презентация "Форми організації навчання"
Подписи к слайдам:
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ
План лекції
- Поняття про організаційні форми навчання.
- З історії розвитку організаційних форм навчання
- Виникнення і розвиток класно-урочної системи навчання
- Урок – основна форма класно-урочної системи навчання
- Майстерність вчителя, його творчість проявляється саме у виборі форм організації навчання.
- Правильний вибір і володіння формами вчителем дає йому можливість забезпечити доступність навчання і
- розвиток в учнів пізнавальних інтересів.
- цілеспрямована організація спілкування
- у процесі взаємодії вчителя і учнів,
- що характеризується:
- кількістю учнів,
- розподілом навчально-організаційних функцій,
- часовим і просторовим режимом навчальної діяльності,
- а також порядком її здійснення
- (відбором і послідовністю ланок навчальної роботи).
- спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком;
- зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.
- Форми організації навчання входять до операційно- діяльнісного компоненту процесу навчання.
- певний зовнішній вияв функцій учителя і учнів відповідно до розпорядку (фронтальне опитування, групове або індивідуальне виконання завдання та ін.);
- діяльність учителя і учнів здійснюється в певних часових формах (урок може тривати 45 чи 30 хв);
- склад учнів може бути постійним (клас на уроці) або змінним (групова робота за диференціального навчання або при виконанні роботи лабораторних робіт);
- існує певний порядок спілкування вчителя з учнями (на уроці безпосередньо вчитель, на екскурсії – екскурсовод і т.д.).
- Філософська наука під формою (від ”forma”)
- розуміє спосіб існування і вираження змісту, а також внутрішню організацію змісту.
- характер спілкування;
- кількісний та якісний склад учнів;
- розподіл навчально-організаційних функцій (хто що повинен робити?);
- відбір і послідовність ланок навчальної роботи (коли робити?);
- режим – часовий і просторовий (час, місце, тривалість).
- Найдавніші і найрозповсюдженіші були індивідуальні, індивідуально-групові і масові форми організації навчання.
- У наш час провідною формою стала індивідуальна, “оскільки пріоритетами державної політики в розвитку освіти є особистісна орієнтація освіти”.
- Переваги:
- Забезпечує можливість для індивідуалізації змісту і темпу навчання;
- Дозволяє враховувати особливості розвитку дитини;
- Здійснення систематичного контролю за ходом і результатами навчання.
- Недоліки:
- Невигідна з економічного погляду (дуже затратна);
- Обмежує можливості учня взаємодіяти з ровесниками.
- Суть індивідуального навчання полягає в тому, що учень виконує завдання індивідуально, але за допомогою вчителя (вивчення підручника).
- Індивідуальна форма навчання проіснувала до ХVІІІ ст., а в деяких країнах і до ХІХ ст.
- Сучасна форма індивідуального навчання - репетиторство і консультування.
- У середньовічних школах домінувала індивідуально-групова система навчання:
- в одній групі збирали учнів з різним рівнем підготовки,
- заняття проводили без усталеного розкладу,
- дітей приймали до школи впродовж року.
- Переваги:
- Вчитель працює з групою різновікових дітей;
- Вчитель проводить навчальну роботу з кожним учнем окремо, у цей час інші учні самостійно працюють над власними завданнями, що дозволяє учням приходити до школи в будь-яку пору року.
- Недоліки:
- Учні одержують лише найпростіші навички читання, письма і рахунку;
- Переважна більшість дітей залишаються неохопленими навчанням.
- Одним із ініціаторів запровадження вважається Джон Сіл – ректор приватної школи у голландському
- м. Цволле, де у 1374 р. організував навчання рідною мовою,
- ввів поділ учнів на класи
- та порядок переведення їх у наступний клас.
- Перша гімназія в Страсбурзі (1538 р.).
- В основу системи гімназійного навчання було покладене вивчення грецької та латинської мов, античної літератури.
- Переваги:
- Простота керівництва;
- Чітка організаційна структура;
- Систематичний характер навчання;
- Можливість взаємодії учнів між собою та учителем.
- Недоліки:
- Орієнтація на “ середнього учня ”;
- Часта зміна в розкладі навчальних предметів;
- Низький ступінь самостійності;
- Переважають вербальні методи навчання;
- Суб'єктивність оцінки результатів навчання.
- Мета
- – збільшити кількість учнів, яких навчає один учитель.
- Дж. Ланкастер
- (1778-1838)
- Сутність
- – старші учні (монітори) під керівництвом учителя вивчали матеріал самостійно, а потім, отримавши необхідні інструкції, навчали своїх молодших товаришів. Таким чином, один учитель за допомогою учнів-посередників навчав до 300 дітей різного віку.
- Недоліки:
- недоліки в організації не забезпечували необхідного рівня підготовки учнів.
- У школах взаємного навчання вчили читання релігійних книг, листу і рахунку.
- Класів і вчителів у сучасному розумінні слова не було - так само, як і підручників.
- Проти Белл-ланкастерської системи виступали Й.Г. Песталоцці та його послідовники. Їх головним аргументом було те, що при даній системі навчання учні не набували систематичних знань.
- Особливої актуальності набуває у кінці XIX – на поч. XX ст.
- Була заснована у США і пропонувала розподіляти заняття на дві частини.
- Перша – проведення звичайних уроків, на яких учитель працює з усім класом.
- Друга – індивідуальні заняття з відстаючими учнями.
- Створення 4-ох класів на основі здібностей учнів:
- Основні класи для дітей, які мають середні здібності;
- Класи для учнів малоздібних;
- Допоміжні класи – для розумово відсталих дітей;
- Класи “перехідні” – для найздібніших учнів.
- Передбачалось, що учні із слабших класів згодом зможуть переходити до класів вищого рівня. Але таке не відбувалось, бо система підготовки, що існувала, не давала змогу слабким учням досягти високого рівня знань.
- Уперше була застосована у 1905 р. вчителькою Еллен Паркхерст в американському місті Дальтон на принципі індивідуального навчання.
- Згідно з нею скасовувалися уроки; навчальні класи ставали предметними «лабораторіями», кожен учень працював самостійно, виконував тижневі чи місячні завдання («підряди») відповідно до своїх індивідуальних можливостей, а вчителі були консультантами й контролерами.
- Переваги:
- Дозволяв пристосувати темп навчання до реальних можливостей учнів;
- Привчав їх до самостійності;
- Розвивав ініціативу.
- Недоліки:
- Призводить до зниження рівня підготовки учнів;
- Зменшення відповідальності за результати своєї діяльності.
- Поєднання 3-ох форм навчальної взаємодії учителя з учнями:
- Лекційні заняття для великих груп 100-150 учнів, читаються висококваліфікованими професорами.
- Робота з групами учнів від 10 до 15 осіб – обговорення матеріалу лекції, доповнення матеріалу на чолі з рядовим вчителем або кращим учнем групи.
- Індивідуальна робота – реалізовується частково за обов’язковими завданнями вчителя, частково за вибором учня.
- У другій половині 20-х років у дещо зміненому вигляді дальтон-план намагалися перенести до радянської школи. Основні його ідеї було втілено в лабораторно-бригадній організації навчання, за якої замість класів створювали «лабораторії», учнів поділяли на невеликі групи-бригади (по 5—7 осіб), вчилися у цих групах за спеціальними підручниками («робочими книгами»), виконували складені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі завдання» з кожного навчального предмета.
- Ця система не виправдала себе через те, що знижувала керівну роль учителя, не забезпечувала опанування систематичними й міцними знаннями, породжувала безвідповідальне ставлення до навчання.
- Проте окремі її елементи заслуговують на увагу й сьогодні: самостійна робота з підручником, опрацювання довідкової та допоміжної літератури, виконання групових завдань на лабораторних і практичних заняттях тощо.
- Я.А. Коменський детально вивчив досвід навчання з урочної системи,
- а також дав теоретичне обґрунтування класно-урочної системи шкільного навчання і сформулював її основоположні принципи.
- Тому в історії педагогічної думки Ян Амос Коменський вважається творцем класно-урочної системи навчання.
- Доцільність класно-урочної системи навчання та шляхи її впровадження обґрунтував у XVII ст. Я.-А. Коменський в своїй праці “Велика дидактика”.
- Ця система давала можливість учителеві водночас навчати багатьох учнів.
- Вона передбачала комплектування навчальних груп (класів) дітьми одного віку і з однаковою підготовкою та навчання їх за однією програмою.
- Елементи класно-урочної системи виникли у братських школах Білорусії та України (XVI ст.).
- Учитель працював фронтально з усім класом за певним розкладом.
- На заняттях використовувалися різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання.
- Учням давали домашнє завдання, виконання якого перевірялося під час занять, що мали назву «уроки».
- Почали використовувати такі поняття, як: навчальний рік, навчальний день, урок, перерва, чверть, канікули.
- Отже, успішність та ефективність роботи вчителя
- залежить від того, наскільки він свідомо розуміє особливості кожної форми організації навчання і оволодіє ними.
- Основна форма організації навчання – УРОК (45 хвилин)
- Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі
- частина навчально-виховного процесу, яку проводять
- за розкладом
- під керівництвом учителя
- з постійним складом учнів.
- Тривалість уроків
- 1 КЛАС – 35 ХВИЛИН
- 2 КЛАС – 40 ХВИЛИН
- 5 – 11 КЛАСИ – 45 ХВИЛИН
- Уроки за способом
- проведення
- урок-лекція
- кіноурок
- урок-бесіда
- урок-практичне заняття
- урок-екскурсія
- урок самостійної
- роботи учнів у класі
- урок лабораторної роботи
- Уроки за загальнопедагогічною
- метою організації
- удосконалення знань, умінь і навичок
- контролю та корекції знань,
- умінь і навичок
- урок вивчення нового матеріалу
- Залежно від дидактичної мети
- спеціалізований урок
- (переважає одна мета)
- комбінований
- (дві або більше
- рівнозначні мети)
- Тип уроку визначає особливості його структури (наявність, послідовність і взаємозв'язок елементів). Одні уроки охоплюють усі елементи структури, інші — тільки деякі.
- З урахуванням цього урок такого типу містить елементи: перевірка домашнього завдання;
- актуалізація та корекція опорних знань;
- повідомлення учням теми, мети й завдання уроку.
- урок засвоєння нових знань;
- урок засвоєння умінь та навичок;
- урок застосування знань, умінь та навичок;
- урок контролю та корекції знань, умінь та навичок;
- урок узагальнення та систематизації знань
- Елементи уроку
- 1. Організаційна частина.
- 2. Мотивація навчальної діяльності.
- 3. Перевірка знань учнів.
- 4. Стимулювання навчальної діяльності.
- 5. Актуалізація опорних знань.
- 6. Пояснення нового матеріалу.
- 7. Діагностика засвоєння учнями знань.
- 8. Закріплення нового матеріалу.
- 9. Підсумки уроку.
- 10. Повідомлення домашнього завдання.
- Організаційна частина
- До неї належать привітання, перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи.
- Мета її — мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити робочу атмосферу на уроці.
- 2. Мотивація навчальної діяльності
- Передбачає формування в учнів потреби вивчення конкретного навчального матеріалу.
- Містить повідомлення теми, мети та завдань уроку.
- Виникненню мотивів для навчання сприяє чітке усвідомлення його мети — кінцевого, запланованого результату спільної діяльності викладача й учнів.
- 3. Перевірка знань учнів
- Перевірка письмового домашнього завдання, яку проводять різними методами контролю залежно від поставленої мети: усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка за допомогою карток-завдань.
- 4. Стимулювання навчальної діяльності
- Необхідне для розвитку в учнів зацікавленості до вивчення нової теми.
- Може здійснюватися за допомогою введення додаткової (вторинної) навчальної інформації, після чого буде викладатись основна, а також завдяки створенню викладачем проблемних, імітаційних або ігрових ситуацій.
- 5. Актуалізація опорних знань
- Для забезпечення узгодження між викладеною вчителем інформацією та сприйняттям, засвоєнням, осмисленням її учнями.
- Щоб пояснення було зрозумілим, учням необхідно нагадати попередній вивчений матеріал, на базі якого засвоюватимуться нові знання.
- 6. Пояснення нового матеріалу
- Полягає не тільки у викладанні, а й у керуванні процесом засвоєння учнями нових знань.
- Для успішного засвоєння учнями нових знань викладачеві необхідно подбати про їх сприймання, розуміння, закріплення і застосування.
- Бажано щоб під час пояснення нового матеріалу між учнями і вчителем існував зворотний зв'язок для з'ясування незрозумілих моментів.
- 7. Діагностика правильності засвоєння учнями знань
- Допомагає викладачеві, учням з'ясувати причину нерозуміння певного елемента змісту, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії.
- Вона може бути здійснена за допомогою серії оперативних короткочасних контрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронтальних опитувань.
- За допомогою комп'ютерної техніки діагностика може бути здійснена особливо оперативно.
- Результати її відкривають для викладача чітку картину диференційованості учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу.
- 8. Закріплення нового матеріалу
- Здійснюється за допомогою вибіркового фронтального опитування учнів або за допомогою невеликої самостійної роботи.
- Для цього викладач повинен підібрати питання, завдання, які сприятимуть приєднанню нових знань до системи засвоєних раніше знань, умінь та навичок.
- 9. Підсумки уроку
- Передбачає коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку.
- Учитель аналізує, що нового дізнались учні на занятті, якими знаннями та вміннями оволоділи, яке значення мають ці знання для наступного вивчення предмета.
- У підсумках уроку має бути відображено позитивні та негативні аспекти діяльності класу та окремих учнів, оцінено їх роботу.
- 10. Повідомлення домашнього завдання
- Містить пояснення щодо змісту завдання, методики його виконання, передбачає його запис на дошці, а учнями — в щоденник.
- 1.Попередій етап передбачає:
- - вивчення навчальної програми;
- - усвідомлення мети і завдань навчальної дисципліни;
- - знайомство вчителя з навчальними посібниками, педагогічної та методичної літератури;
- - орієнтування в змісті суміжних навчальних дисциплін;
- - визначення стилю викладання в класі інших вчителів;
- - ознайомлення з особливостями учнів.
- Плануючи роботу з конкретної теми вчитель має :
- визначити місце теми в системі курсу;
- продумати нові ідеї, поняття, вміння навички, які потрібно
- сформувати;
- продумати які знання з вивчених раніше розділів програм слід
- використати для розуміння нового матеріалу;
- до яких питань вивчених раніше розділів програми слід
- використати, для розуміння нового матеріалу;
- повернутися до питань які були не зрозумілі раніше;
- внести роботи учнів до плану;
- пов’язати теорію з практикою;
- знати як встановити зв’язок з іншими предметами;
- визначити які нові знання вчитель повинен повідомити учням,
- а які дати на самостійне опрацювання окремим учням;
- які тренувальні вправи та творчі роботи запропонувати учням;
- вплинути на емоційне переживання школярів;
- завершити тему і домогтися, щоб всі учні повноцінно засвоїли матеріал.
- *ознайомитись не лише з підручниками, а й з навчальними діафільмами, прослухати звукові посібники.
- * звернути увагу на матеріальне забезпечення практичних і лабораторних занять.
- Формування мети і завдання уроку
- * освітня
- * розвиваюча
- * виховна
- - Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу
- - Вибір форм організації навчання
- - Вибір методів і прийомів навчання
- - Наочно - технічне оснащення уроку
- - Визначення змісту й методики виконання
- - Складання плану – конспекту уроку
- - Перевірка готовності вчителя до уроку
- - Перевірка готовності учнів до уроку
- Організаційні вимоги
- Дидактичні вимоги
- Психологічні вимоги
- Етичні вимоги
- Санітарно-гігієнічні вимоги
- Основні вимоги до уроку
