Презентация "Культура України ХХ ст."
Подписи к слайдам:
- В Українському Відродженні слід виділити три періоди:
- перший - тривав від початку ХХ ст. до Української національно-демократичної революції (1917);
- другий - під час доби визвольних змагань (1917-1920);
- третій - від періоду НЕПу, українізації аж до так званого "розстріляного відродження" (30-і роки XX ст.).
- У перший період, особливо з другого десятиріччя XX ст., яскраво позначаються новітні тенденції в розвитку української культури, яка, спираючись на фундамент класичних надбань XIX ст. прагне до новаторства і європеїзації.
- У творчості І. Франка, Л. Українки,
- М. Коцюбинського, О. Кобилянської,
- В. Винниченка очевидне прагнення йти в руслі провідних надбань європейського новаторства.
- За словами І.Франка, нова генерація прагнула "цілком модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу".
- Дістають визнання –
- М. Яцків, Г. Чупринка,
- Б. Лепкий, М. Рильський, П. Тичина.
- Олена Кульчицька (1877-1967) - вихованка віденської художньої школи, вона прекрасно володіла технікою олійного живопису, гравюри.
- Іван Труш (1869-1941) - представник імпресіонізму, картини здебільшого присвячені природі та людям Закарпаття.
- Олександр Мурашко (1875-1919) - засвоїв традицію реалізму, про що говорить картина "Похорон Кошового".
- Олена Кульчицька
- Картина І. Труша “Соняшники”
- представляє імпресіонізм
- Робота О.Мурашка “Селянська родина” відображає традицію реалізму
- Одним із найталановитіших графіків Європи всього XX ст. вважається
- Георгій Нарбут (1886-1920).
- Нарбут - творець українського національного стилю у графіці . У роки радянської влади творчість Нарбута замовчувалася.
- Створив унікальну ілюстровану українську абетку, зробив ілюстрації до "Енеїди" Котляревського, його графічні ескізи втілені у першій українській гривні та малій Державній печатці.
- Олександр Архипенко (1887-1964) – закінчив рисувальну школу
- О. Мурашка, у 1908 р. переїхав до Парижа, а згодом до Нью-Йорка, де здобув всесвітню славу скульптора-кубіста.
- Скульптора-кубіста
- Олександра Архипенка
- “Материнство”
- У перше десятиліття XX ст. Україна стала одним з центрів авангардного мистецтва.
- Перші виставки авангардистів відбулися в 1910 р. в Києві та Одесі і лише потім у Петербурзі та Москві.
- Термін "український авангард" введено у науковий обіг лише в 90-х роках.
- Авангардне мистецтво представляли Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Казимир Малевич.
- Богомазов- художник-кубофутурист.
- Малевич - один із основоположників супрематизму.
- Бойчук - створив новий напрямок у монументальному мистецтві – неовізантизм.
- Робота Богомазова художника-кубофутуриста
- “Пилярі”.
- Робота
- Бойчука
- “Дівчина”
- Робота Малевича - засновника супрематизму
- “Чорний квадрат”
- Піднесення охоплює також сферу українського музичного та театрального мистецтва.
- В 1904 р. М. Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу.
- М. Лисенко
- З 1907 р. в Києві почав діяти перший стаціонарний український театр
- М. Садовського;
- В 1915 р. організував І.Мар'яненко Товариство українських акторів;
- Почали діяти численні театри і трупи як в Наддніпрянській Україні так і в Галичині.
- "Поворотом до Європи" оголошує головний напрям своєї творчої діяльності видатний режисер-новатор Лесь Курбас (1887-1937).
- У "Молодому театрі" (1916) вівся інтенсивний пошук нових експресивних засобів сценічної дії, яка відбивала б ритм сучасної епохи.
- У 1922 р. створений театр “Березіль” .
- Отже вже напередодні Української національно-демократичної революції (1917-1920) відбувався бурхливий процес розвитку української культури, що можна назвати її раннім Відродженням.
- За часів визвольних рухів 1917-1920 рр. значна частина української інтелігенції і пов'язували свої надії на національне і культурне відродження з діяльністю українських урядів Української Центральної Ради (УЦР), гетьманату П. Скоропадського та Директорії.
- В березні 1917 р. в Києві було відкрито Українську гімназію ім. Т.Г. Шевченка та 2-у Кирило-Мефодіївську гімназію, невдовзі — університет у Катеринославі, консерваторію в Харкові, сільськогосподарський інститут в Одесі.
- У жовтні у 1917 р. розпочав роботу Український народний університет у Києві, а в Житомирі — Український учительський інститут, започатковано Українську педагогічну академію.
- На осінь 1917р. було відкрито 53 українські гімназії, сотні початкових шкіл.
- Було вжито енергійних заходів для переведення шкіл на українську мову навчання.
- 6 жовтня 1918 р. відкрито Київський народний український університет,
- 22 жовтня 1918 р. - Державний український університет у Кам'янці-Подільському.
- У серпні 1918 р. створено Національну бібліотеку Української держави,
- На початку листопада 1918 р.- Українську державну академію мистецтв, Державну археологічну комісію, Державний архів.
- В листопаді 1918 р. було засновано Українську академію наук, що розпочала свою діяльність у лютому наступного року.
- Академію очолив видатний учений
- В. Вернадський.
- Українізація, була пошуком шляхів взаємин тоталітарної влади, що відчувала в той час свою міжнародну ізоляцію та культурну посередність, із суспільством та інтелігенцією.
- Влада прагнула завоювати довіру переважної більшості українського населення, яку становило селянство, ліквідувати протиріччя між російськомовними робітниками та русифікованим партапаратом, з одного боку, та українським селянином та інтелігентом - з іншого.
- В 1922 р. в Харкові під керівництвом С.Пилипенка організовано спілку селянських письменників "Плуг", активістами якої були А. Головко, О.Копиленко, П. Панч, В. Минко.
- В 1923 р. В. Еллан-Блакитний організував спілку пролетарських письменників "Гарт" до якої входили М. Йогансен, В. Сосюра, П. Тичина, М.Хвильовий.
- Одним з найвидатніших літературних об'єднань 20-х років є ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) створене у 1925р.
- До її складу увійшла блискуча плеяда літераторів, серед яких були М. Куліш, М. Бажан, П. Тичина, П. Панч, Ю. Смолич, О. Досвітній, Г. Епік.
- Очолив ВАПЛІТЕ
- М.Хвильовий
- Створено задушливу атмосферу навколо М. Хвильового.
- Полемічний заклик "Геть від Москви" з орієнтацією на "психологічну Європу", були всіляко перекручені та інкриміновані Хвильовому як буржуазний націоналізм.
- Свої думки він відстоював у блискучих полемічних статтях "Думки проти течії", "Камо грядеші?" .
- Тоталітарна влада заборонила памфлет "Україна чи Малоросія?", який став відомим лише в 1990 р.
- До її лав у різний час входили поети
- О. Слісаренко, М. Терещенко, М. Бажан, В. Поліщук, критик В. Коряк.
- Пропагували урбанізацію культури,
- захоплювались технікою і виробництвом,
- футуристи інколи войовничо нападали на прихильників традиційних художніх течій.
- Неокласики були найменш заангажованими в радянській дійсності.
- У їхній творчості відсутні революційні і соціальні мотиви.
- До їх складу входили М.Драй-Хмара, П.Филипович, О.Бургардт( Юрій Клен), М.Рильський.
- На чолі неокласиків стояв Микола Зеров.
- Із середини двадцятих років українська тематика почала визначати розвиток кінематографу - у цей час переживав період розквіту.
- Найпотужнішими були центри кіновиробництва в Одесі, Києві, Харкові.
- Фільми Олександра Довженка (1894-1956) "Звенигора" (1928), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930), "Іван" (1932) - це шедеври світового кіно, їх новаторська мова поєднує поетику і гуманізм із яскравою експресією.
- Олександр
- Довженко
- Центром науки стала Всеукраїнська академія наук (ВУАН, 1921).
- Після повернення з еміграції в 1924 р. академіка М. Грушевського наукова робота гуманітарних підрозділів значно пожвавилася. Вчений продовжив роботу над фундаментальними працями "Історія України-Руси" та "Історія української літератури".
- Навіть в архітектурі національні художні мотиви майже не використовувалися до середини 50-х років.
- В Києві в 30-х роках знищено Михайлівський золотоверхий монастир (XII ст.), церкву Богородиці Пирогощі на Подолі, оспівану в "Слові о полку Ігоревім", один з кращих зразків українського бароко - Микільський воєнний собор (XVII ст.), пам'ятник княгині Ользі
- Винищення української духовної еліти в 30-х роках відоме як українське розстріляне відродження.
- До нього належать не лише ті діячі, які були фізично знищені, розстріляні, закатовані, померли в тюрмах і таборах ГУЛАГу, а й значна частина тих, хто, зазнавши репресій і утисків, на довгий час припинили творчу працю.
- Тоталітарний геноцид не знищив української культури, але різко загальмував її розвиток, спотворив культурний образ нації на довгі роки. Із середини 30-х років в культурі панують уніфікація і централізація, творчі спілки митців підпорядковуються центру, беруть на озброєння в своїй творчості єдиний метод
- соціалістичного реалізму.
- Українське відродження, незважаючи на свою трагічну долю, ніколи не було стертим з народної пам'яті. У XX та на початку XXI ст. воно ще не раз піднімало з колін нові покоління митців, сприяло новому піднесенню української культури.
