Презентация "Євген Маланюк"

Євген Маланюк Євген Маланюк народився

• Євген Маланюк народився
• 20 січня 1897 року
• в селі Ново-Архангельську на Херсонщині. За спогадами письменника, «матері я завдячую дві речі: серце і мистецтво. Батькові — життьову свою невдачу... З батька мого був «інтелігент», що, всупереч всім обставинам і спокусам, залишився національним до кінця, не зрадивши ні свого роду, ні своєї раси»

Єлисаветградське земське реальне училище стало Alma mater для багатьох видатних єлисаветградців. Його випускниками є відомі письменники, художники, актори, музиканти. Серед них — видатні актори М. Садовський, 

• Єлисаветградське земське реальне училище стало Alma mater для багатьох видатних єлисаветградців. Його випускниками є відомі письменники, художники, актори, музиканти. Серед них — видатні актори М. Садовський, 
• П. Саксаганський,  Гнат Юра, композитор і диригент 
• К. Шимановський, видатний поет Є. Маланюк, письменник 
• Ю. Яновський, академік Петро Проскура.
• Є. Маланюк навчався в 1906-1914 рр.

• Єлисаветградське
• реальне училище

• Внук кремезного чумака,
• Січовика блідий правнук,—
• Я закохавсь в гучних віках,
• Я волю полюбив державну...

• Євген Маланюк — випускник 7-го класу реального училища. 14 червня 1914 року, Єлисаветград.

• Петербурзький політехнічний інститут

• .

• Євген Маланюк після закінчення Київської військової школи. 1916 р.

• У 1914 році юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера.

• Назустріч йдуть криваві доби.
• Гримить грозою грізний бій.

• .

• Каліський табір інтернованих воїнів армії УНР (Польща). 1922(7) р.

• Чужа земля, чужі похмурі люди —
• Й саме життя, здається, вже чуже...

У таборах на території Польщі інтернована Армія УНР не склала зброї і продовжувала вишкільну та культурно-просвітницьку діяльність.

• У таборах на території Польщі інтернована Армія УНР не склала зброї і продовжувала вишкільну та культурно-просвітницьку діяльність.

• У 1920 році разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин.

Ми за житія горіли в пеклі,— О незнищенна міць огнива! І лиш на серці цім запеклім Кров запеклася чорним гнівом. Ми перейшли всі кола муки — І ось прозріли. В пітьмі ночі.

• Редколегія таборового журналу "Веселка". Каліш-Щипьорно. 1922р. Сидять: Михайло Селегій, Федір Крушинський, Євген Маланюк. Стоять: Антін Коршнівський та Іван Зубенко.

• Євген Маланюк 1922 року
• разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка».

Діаспора – розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками.

• Діаспора – розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками.
• Міграція – переселення народів у межах однієї країни.
• Імміграція – в’їзд чужоземців до будь-якої країни на постійне місце проживання.
• Еміграція – переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними або релігійними причинами.

• СЛОВНИК

Подєбрадський замок - осідок Української господарської академії

• Наступного року закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині (1923-1928 рр.), отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.

Збірка «Стилет чи стилос?».

• Вийшла у світ у 1925 році у Подєбрадах. Це друга з упорядкованих Євгеном Маланюком книг поезій (перша «Гербарій»), проте їй випало стати першою книгою, що побачила світ. До збірки увійшли поезії, написані протягом 1921-1925 років

• Назва збірки ніби ввібрала в себе програму життя і творчості письменника: стилет - зброя в руках воїна, стилос - перо літописця. 

Стилет – це вбивча й безжалісна зброя. Від удару в серце або в печінку жертва вмирала майже миттєво й беззвучно. Навіть лицарський обладунок не рятував. Тонке лезо легко проходило в стики між металевими пластинками панциря й жалило в печінку. А назву свою стилет отримав тому, що був схожий на стилус. Такий же загострений з однієї сторони й тупий з іншої, там де перебуває рукоять. «Stiletto» – по-італійському «маленький стилус».

• «Стилосом» у прадавній Греції називали інструмент для письма. Представляв він собою невелику паличку. Один кінець стилоса був загострений, а інший – сплющений. Стилосом писали на дощечках, покритих воском. Світлий віск покривав темну дощечку, і якщо його дряпали гострим кінцем стилоса, залишався добре видимий слід.

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п'яних птиць Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів... А тут — жаха набряклий вітром обрій: Привабить, зрадить і віддасть воді. Та тільки тут веселий галас бою — Розгоном бур і божевіллям хвиль Безмежжя! Зачарований тобою, Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль! 

• Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п'яних птиць Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів... А тут — жаха набряклий вітром обрій: Привабить, зрадить і віддасть воді. Та тільки тут веселий галас бою — Розгоном бур і божевіллям хвиль Безмежжя! Зачарований тобою, Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль! 

• Стилет чи стилос? - не збагнув

Празька школа

• Празька школа

• Що лаври?.. Що хітони
• Париж, побіди, арки?..
• Позичте дві корони,
• Куплю собі я "парки".
• Гоген-Євген, стилет і стилос".
• Строфа музично так бринить.
• Коли йому лише не хтілось
• Палити, їсти, їсти й пить?

• Дружній шарж па поета в журналі "Подєбрадка" (1924.—№3).
• Епіграма Леоніда Мосендза, малюнок Юрія Матушевського

• 1929 року Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

Празька школа - умовна назва українських поетів та прозаїків, які після громадянської війни 1920-х років опинилися за кордоном, переважно в Європі, і тривалий час мали своїм культурно-організаційним центром Прагу.

• Це - феномен, який не має аналогів у світовій літературі ХХстоліття, оскільки безпосередньо пов'язаний із процесами національного становлення і тими катастрофами, що випали на долю української політичної нації.
• Основу «Празької школи» складали вчорашні учасники визвольних, нещасливих для України, змагань 1917-1921 років, інтерновані в табори, зокрема на землях Польщі. Тут, поблизу міста Каліш, було зроблено спробу об'єднати творчу енергію погромленого українства на основі художньої літератури.
• Естетична платформа «Празької школи»: яскравий неповторний історіософізм, націєтворчий пафос.
•  

Представники “Празької школи” Варшава. Євген Маланюк у своєму робочому кабінеті. Середина 30-х років.

• Завжди напружено, бо завжди — проти течій.
• Завжди заслуханий: музика, самота.
• Так, без шляху, без батька, без предтечі.
• Так — навпростець — де спалює мета.

• Сам себе Є. Маланюк назвав імператором залізних строф!
• Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у
• спогадах про нього. Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині.
• А ще Є. Маланюку належить відома фраза, що стала афоризмом чи навіть його
• гаслом: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети».

М У Р   (МИСТЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКИХ РУХ)

• Організація об’єднувала письменників із різними поглядами на долю української літератури. Велика доля діяльності МУРу полягала в дискусіях про модернізацію української культури і наближення її до світової.

• Це організація українських письменників, що проживали в таборах для переміщених осіб у німецькій еміграції в 40-ві роки
• ХХ ст.. МУР був утворений у вересні 1945 р. у місті ФЮРТ недалеко від Нюрнберга та проіснував приблизно до кінця 1948 р.

• РОКИ МУРа. АУГСБУРГ, НІМЕЧЧИНА, 1946 Р. СИДЯТЬ: ЄВГЕН МАЛАНЮК, ЮРІЙ ШЕВЕЛЄВ; СТОЯТЬ: ВАСИЛЬ БАРКА, УЛАС САМЧУК, ІГОР КОСТЕЦЬКИЙ

• НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА

• Богдан Рубчак і Богдан Бойчук

• А в італійській кав’ярні Нью-Йорку «Павич» в 1958 році Патриція Калина, Богдан Бойчук і Юрій Тарнавський за кавою обговорювали своє майбутнє і вирішили видавати журнал-річник «Нові поезії» й називати себе та тих, хто до них пристав би, Нью-Йоркською групою.

• Журнал вийшов десь у першій половині 1959 р. Брали в нім участь сім поетів – Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Віра Вовк (прилучилась у 1960 році), Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Патриція Калина, Богдан Бойчук.

В Нью-Йорку 16 лютого 1968 року Є.Маланюк i  помер. Похований на Нью-Джерському Бавнд-Бруку (цей цвинтар американськi украïнцi називають "нашим пантеоном").

• З останнього листа до сина Богдана.
• 2 жовтня 1967
• “Мій єдиний (сину) і вся сім'я, тут також "бабине літо", але досить мінливе...
• Я радий, що маєш пристойну працю і взагалі працюєш. Але я мушу Тобі сказати: найголовніше і найважливіше - це ступінь доктора, це повинно бути основним завданням. Ти мусиш над цим зосередитися, сконцентрувати працю і волю. Дуже Тебе прошу і нагадую про це.
• Цілую. Вас Та + Ді.”

Збірку Євгена Маланюка "Земна Мадонна" відкриває поезія "Ще сяє день..." . У ній дуже тісно переплелися два світи поетових переживань: зовнішній і внутрішній. Адже твір написаний невдовзі після одруження тридцятитрирічного письменника з Богумілою Савицькою. Поет нарешті знайшов спокій родинного життя у складних умовах еміграційного побуту в Польщі, і рядки:

• Збірку Євгена Маланюка "Земна Мадонна" відкриває поезія "Ще сяє день..." . У ній дуже тісно переплелися два світи поетових переживань: зовнішній і внутрішній. Адже твір написаний невдовзі після одруження тридцятитрирічного письменника з Богумілою Савицькою. Поет нарешті знайшов спокій родинного життя у складних умовах еміграційного побуту в Польщі, і рядки:

• Збірка Євгена Маланюка
• "Земна Мадонна"

• Ще сяє день. Ще високо блакить, Далеко ще до вечора, єдина. Мої обійми сильні і палкі, І прийде час - ти подаруєш сина,
• -цілком і повністю передають і суто особисті, й земні бажання та емоції автора. Збірка "Земна Мадонна" і син поета Богдан з'явилися у світ одночасно, у 1934 році. 

Маленька фотографія сина і домашня адреса - незмінні супутники поета, котрого в останні роки стало підводити серце.

• Дорогі, якраз напередодні у мене був приємний вечір в Гарвардському університеті. Не було це так, як в Оттаві (там було близько 300 чол.), але було це приємним і близьке молодіжній аудиторії.
• Прекрасний зимовий сонячний день - субота. Сім'я, в якій я проживаю, має гарний патефон. Слухаю "Кармен", я щасливий.
• Думаю, що завтра вечором вже буду "дома", тобто на Forest Hill (Нью-Йоркська адреса Маланюка).
• Згадую про Вас, часто дивлюся на картину з Богданчиком.
• Обнімаю і цілую від усього серця
• Ваш Та+Ді. 

ТВОРЧІСТЬ

• 1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка», (Польща, м.Калуш, табір для інтернованих вояків Армії УНР).
• 1922 співвидавець альманаху “Озимина”.
• Збірки поезій
• 1925 “Стилет чи стилос?” Калуш, Польща.
• 1926 “Гербарій” Подєбради, Українська господарська академія, Чехо-Словаччина
• 1930-1939 “Земля і залізо” , Варшава, Польща
• “Земна Мадонна” , Варшава, Польща
• “Перстень Полікрата” , Варшава, Польща
• “Вибрані поезії”, Варшава, Польща
• Активна участь у літературному процесі еміграції “МУР”(Західна Німеччина).

1951 “Влада”, “Поезії”, “Проща”, Америка, Ньо-Йорк

• 1951 “Влада”, “Поезії”, “Проща”, Америка, Ньо-Йорк
• 1953 Поема “П’ята симфонія”
• 1959 “Остання весна ”, Америка, Ньо-Йорк
• 1964 “Серпень”, Америка, Ньо-Йорк
• 1972 (Видано посмертно ) “Перстень і посох”
• Літературно - публіцистичні статті
• 1954 “Нариси з історії нашої культури”
• 1962 Т.І , 1966 Т ІІ “Книга спостережень”- цикли есеїв про творчість Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, М.Хвильового, П. Куліша, М. Гоголя,цикли нарисів про
• радянських письменників, про історіософію, про проблеми творчості, про проблеми біографії, цикл «Росія».

У рідному поету Новоархангельську на центральній площі містечка синові Богдану було доручено відкрити погруддя Євгена Маланюка.

• Із відпущеного Богом 71 року Є. Маланюк прожив на чужині 50. Там і вмер, але ніколи навіть подумки не зрадив ідеї вільної рідної землі. Хоча, по-філософськи, як і Шевченко, ставився до України подвійно: з любов’ю та ненавистю.