Презентация "Основи вчення про біосферу"

• Основи вчення про біосферу

Оболонки планети Землі

• План

• Оболонки планети Землі
• Біосфера та її межі
• Вчення В.І.Вернадського про ноосферу
• Жива речовина біосфери та її властивості

• Оболонки планети Земля

• Межі біосфери

Літосфера ( від грец. Літа – камінь та сфера – куля) – зовнішня тверда оболонка завглибки 50-200 км. Вона складається з поверхневого шару осадових порід, що формуються з участю живих істот (вапняк, крейда, кремнезем тощо), а також з граніту та нижнього базальтового шару.

• Літосфера

• Літосфера ( від грец. Літа – камінь та сфера – куля) – зовнішня тверда оболонка завглибки 50-200 км. Вона складається з поверхневого шару осадових порід, що формуються з участю живих істот (вапняк, крейда, кремнезем тощо), а також з граніту та нижнього базальтового шару.

• Гідросфера

• Сукупність усіх водойм (океанів, морів, річок, озер тощо) утворює водяну оболонку – гідросферу (від грец. хідор – волога, вода), яка займає близько 71% поверхні планети. Товщина цієї оболонки в деяких місцях досягає понад 11000 м.

Газова оболонка, розміщена над поверхнею літосфери та гідросфери (від грец. Атмос – пара), її нижня частина (15-18км) має назву тропосфера (від грец. Тропос – зміна поворот). Тут міститься зважена у повітрі водяна пара, що пересувається на значні відстані, формують хмари, виникають опади.

• Атмосфера

• Газова оболонка, розміщена над поверхнею літосфери та гідросфери (від грец. Атмос – пара), її нижня частина (15-18км) має назву тропосфера (від грец. Тропос – зміна поворот). Тут міститься зважена у повітрі водяна пара, що пересувається на значні відстані, формують хмари, виникають опади.

• Стратосфера

• Стратосфера (від лат. стратус – шар) – досягає 80 км заввишки. Біля верхньої межі цього шару виникає північне сяйво (свічення газів, спричинене потоком електрично заряджених частинок, які випромінює Сонце).

У стратосфері на відстані 50 км сформувався особливий озоновий екран (від грец. Озон – пахучий). Він має підвищену концентрацію молекул озону (О3), який утворюється під дією сонячної радіації з кисню (О2). Озоновий екран відбиває короткохвильове ультрафіолетове випромінювання Сонця, яке згубно діє на живу матерію.

• Озоновий екран

• У стратосфері на відстані 50 км сформувався особливий озоновий екран (від грец. Озон – пахучий). Він має підвищену концентрацію молекул озону (О3), який утворюється під дією сонячної радіації з кисню (О2). Озоновий екран відбиває короткохвильове ультрафіолетове випромінювання Сонця, яке згубно діє на живу матерію.

• Біосфера та її межі

• Біосфера та її межі. Поняття біосфера (від грец. біос - життя) запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу як особливу частину Землі, населену живими організмами, створив український учений
• В.І. Вернадський.

Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами. Вона займає верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар атмосфери.

• Біосфера

• Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами. Вона займає верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар атмосфери.

Газова функція живої речовини полягає у впливові живих організмів у процесі своєї життєдіяльності на газовий склад атмосфери, Світового океану та грунту. Всі аеробні істоти під час дихання поглинають кисень, а виділяють вуглекислий газ, тоді як зелені рослини та ціанобактерії в процесі фотосинтезу поглинають вуглекислий газ, а виділяють кисень.

• Функції живої речовини

• Газова функція живої речовини полягає у впливові живих організмів у процесі своєї життєдіяльності на газовий склад атмосфери, Світового океану та грунту. Всі аеробні істоти під час дихання поглинають кисень, а виділяють вуглекислий газ, тоді як зелені рослини та ціанобактерії в процесі фотосинтезу поглинають вуглекислий газ, а виділяють кисень.
• Окислювально-відновна функція полягає в тому, що за допомогою живих організмів у ґрунті, воді та повітрі окислюються (наприклад, залізобактерії здатні окислювати сполуки заліза) або відновлюються (наприклад, денітрифікуючі бактерії здатні відновлювати нітрати та нітрити до молекулярного азоту) певні сполуки.
• Концентраційна функція полягає у поглинанні живими істотами певних хімічних елементів з навколишнього середовища і накопиченні їх у своїх організмах (наприклад, молюски, десятиногі раки, хребетні тварини можуть накопичувати сполуки кальцію та фосфору, бурі водорості - йоду тощо).
• Біохімічна функція - біохімічні перетворення в організмах у процесі їхньої життєдіяльності й після загибелі.
• Деструкційна – обумовлює процес розкладання організмів після їх смерті до мінеральних сполук, які через автотрофну ланку знову втягуються в біологічний колообіг.

• Углиб літосфери організми можуть проникати на відносно незначні глибини, наприклад, на глибинах 2-4 км мешкають лише деякі групи бактерій. Проникнення живих істот углиб літосфери обмежене високою температурою (понад 100°С) гірських порід і підземних вод на глибинах 1,5-15 км. У гідросфері життя трапляється на будь-яких глибинах.

В.І. Вернадський ще в першій половині XX сторіччя передбачав, що біосфера розвинеться у ноосферу (термін, запропонований у 1927 році французькими філософами Е. Леруа та П.Т. де Шарденом). Спочатку В.І.Вернадський розглядав ноосферу (від грец. ноос - розум) як особливу «розумову» оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Але згодом він дійшов висновку, що ноосфера - це новий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку. Він зазначав, що біосфера переходить у новий стан - ноосферу - під впливом наукової думки і людської праці.

• Вчення В.Л.Вернадського про ноосферу.

• В.І. Вернадський ще в першій половині XX сторіччя передбачав, що біосфера розвинеться у ноосферу (термін, запропонований у 1927 році французькими філософами Е. Леруа та П.Т. де Шарденом). Спочатку В.І.Вернадський розглядав ноосферу (від грец. ноос - розум) як особливу «розумову» оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Але згодом він дійшов висновку, що ноосфера - це новий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку. Він зазначав, що біосфера переходить у новий стан - ноосферу - під впливом наукової думки і людської праці.

• Властивості живої речовини

• Тестові завдання.

• Початковий рівень (1-4 бали)
• Біосфера-це: а) маса живих організмів на одиницю площі; б) частина оболонок Землі, населена живими організмами; в) ландшафтно-географічна зона; г) сукупність тваринних і рослинних організмів; д) видова різноманітність.
• Ноосфера-це: а) частина літосфери; б) частина стратосфери; в) це стан біосфери, за якого визначальним фактором стає розумова діяльність людини; г) частина гідросфери.
• Газоподібну оболонку Землі називають: а) атмосфера; б) літосфера; в) стратосфера; г) тропосфера.
• Літосфера-це: а) частина тропосфери; б) частина стратосфери; в) газоподібна оболонка Землі; г) верхня тверда оболонка Землі.
• Середній рівень (5-6 балів).
• Назвати способи поширення рослин та тварин у природі.
• Яку роль у кругообігу речовин відіграє діяльність людини?
• Достатній рівень (7 - 10 балів).
• Запропонувати гіпотези розвитку подій в органічному світі Землі у разі зниження кількості вуглекислого газу в атмосфері та її температури.
• Пояснити, чи відбувається нині утворення осадочних порід за участю живих істот.
• Охарактеризувати біологічні, хімічні та фізичні процеси, що відбуваються у грунті.
• Пояснити твердження «біосфера-відкрита система».

Кучеренко М.Е., Вервес Ю.Г., Балан П.Г. та ін. Загальна біологія. 10-11 класи.- К.: Генеза, 2001.

• Література

• Кучеренко М.Е., Вервес Ю.Г., Балан П.Г. та ін. Загальна біологія. 10-11 класи.- К.: Генеза, 2001.

• Дякую за увагу!