Презентация "Музична культура Китаю" 11 класс
Подписи к слайдам:
Музична культура Китаю
Сичова Тетяна 11А
Музична культура Китаю
- У народної китайської музики глибоке коріння і велика історія. Протягом 5 тисяч років існування Китаю вона, поряд з шахами, живописом, поезією і каліграфією, була важливою частиною традиційної культури.
- Коли люди зрозуміли, що не тільки музика, а й лікарські трави можуть лікувати хвороби, до ієрогліфу «Музика» у верхній частині додалася «трава» і виник ієрогліф «Ліки»
- Китайський ієрогліф «Музика» складається з двох частин: дерев'яна основа (внизу) і натягнуті на неї струни (вгорі).
- Їх більше ста видів виготовлені з найвищою майстерністю. Це дзвони, барабани, флейти, гонги з різким звучанням у високому регістрі. Більшість народних інструментів надзвичайно давнього походження. Палітра звучання обумовлена різноманітністю матеріалів, з яких їх майстрували: це камінь і мідь, глина, шкіра, дерево, гарбуза, шовк.
- Гуцінь — семиструнний щипковий музичний інструмент, винайдений 3 тис. років тому, на російську мову часто перекладається як «цитра». До наших днів дійшло близько 150 стародавніх нотних записів і більше 3 тис. композицій для виконання на гуцінь.
- Гуцінь видає густий, насичений і вільний звук. Його музика поєднує красу мелодики і ритму, глибокий зміст і скромність форми.
- Ерху — старовинний китайський струнний смичковий інструмент, оригінальна двухструнна скрипка з металевими струнами. Тятиву смичка під час гри музикант натягує пальцями правої руки, а сам смичок закріплений між двома струнами, складаючи з ерху єдине ціле.
- Сьогодні ерху використовується переважно при виконанні народної і традиційної китайської музики — як в якості сольного інструменту, так і в ансамблі і оркестрі, в тому числі в музичному супроводі китайської опери. Однак з 1920-х рр. інструмент почав вживатися і в музиці, в тій чи іншій мірі орієнтованої на західну академічну традицію.
- Сяо — китайська вертикальна флейта. Зазвичай, виробляється з темно-коричневого бамбуку. Існує багато різновидів Сяо. Найбільш поширений з них завдовжки 75-80 см, має 6 отворів. Сучасні моделі інколи мають 8 отворів. Тримають інструмент під кутом приблизно 45° до корпусу.
- Піпа — китайський 4-струнний щипковий музичний інструмент. Один з найпоширеніших та найвідоміших китайських музичних інструментів. Назва «піпа» пов'язана зі способом гри на інструменті: «пі» означає рух пальців вниз по струнах, а «па» — зворотний рух вгору.
- Має дерев'яний грушоподібний корпус без резонаторних отворів та коротку шийку з наклеєним зубчастим грифом. Ребра зубців грифа утворюють перші 4 нерухомих лади; решта 13 — 14 ладів у вигляді вузьких дерев'яних планочок розташовані на пласкій верхній деці. Струни шовкові (рідше — металеві), кріпляться за допомогою кілків та струнотримача. Звичайна довжина інструменту — близько 100 см, ширина 30 — 35 см.
- Ді - старовинний китайський духовий інструмент, поперечна флейта з шістьма ігровими отворами. Існує два види Ді — цюйді (в оркестрі «кунцюй») та банді (в оркестрі «банцзи»).
- Гонг — стародавній ударний музичний інструмент з невизначеною висотою звуку з родини ідіофонів, що походить з Далекого сходу, де використовувався як культовий. До складу симфонічного оркестру увійшов в кінці 19 століття.
- Китайський гонг має вигляд металевого диска із загнутими під прямим кутом краями. Діаметр диска від 50 до 80 см. Тембр звука залежить від матеріалу інструмента (складу мідного сплаву), а відносна висота — від розміру (чим менший інструмент, тим вищий звук).
- Китайські дзвони - категорія музичних інструментів що набула розквіту у Китаї бронзової доби. Вийшла з розповсюдження у 3 ст., але зберігалася задля вшанування конфуціанської традиції протягом усього імперського періоду. На відміну від дзвонів індійського походження, що набули вжитку у буддійському мистецтві Східної Азії, китайські дзвони мають край мигдалєвідної форми та спроможні до утворення не одного, а двох тонів.
