Презентация "Володимир Івасюк: Життя як пісня"

ЖИТТЯ ЯК ПІСНЯ

ВОЛОДИМИР

ІВАСЮК:

 4 березня 1949 року — народився у м. Кіцмані Чернівецької області в родині вчителів Михайла  і Софії Івасюків.

Мати Володі — Софія Іванівна — походить саме із Запорізької землі. Народилася і виросла в козацькому краї в селі Нижні Торгаї Нижньо - Сірогозького району на Запоріжжі. Співала ж вона чудово, привезла з собою на Буковину шматочок степової України, козацькими піснями сповитий.

Володя народився у березні, а в червні батьки вже повезли його, як казав Михайло Григорович, поклонитися землі запорізькій. Зійшли з літака, поклали у траву степову тут-таки біля аеропорту, розповили: набирайся, сину, силоньки, як Антей, від рідної землиці.

У 1955-1963 роках навчається у місцевій дитячій музичній школі.

У 1954 році батько композитора разом з іншими жителями Кіцмані добивається, аби в містечку відкрили музичну школу, і п’ятирічний Володя потрапляє в підготовчий клас філії Чернівецької школи №1, де починає оволодівати скрипкою.

Музична школа, до якої пішов п’ятирічний майбутній композитор, сьогодні носить його ім’я.

1956–1966 роки — учень Кіцманської середньої школи.

1963 рік — вступив до Київської музичної десятирічки ім. М.Лисенка за спеціальністю альт. Навчається першу чверть. З 2-ї чверті через хворобу повертається до Кіцманя та навчається у середній школі та музичній школі за класом фортепіано.

1964 рік — склав першу пісню на вірші батька «Колискова» присвячену сестрі. У рідній школі створив вокальний ансамбль «Буковинка».

Влаштувався працювати на завод «Легмаш»,

де керував заводським хором.

1966 рік -

сім'я переїжджає

до Чернівців.

1967-1972 роки - повертається до навчання у медичному інституті.

Обирають старостою групи.

Запрошують до оркестру народних інструментів «Трембіта»,

до камерного оркестру медінституту.

В.Івасюк зі одногрупницею Марією Соколовською, якій присвятив пісню

«Червона рута». 

1970 рік — склав пісні «Червона рута» й «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення «Камертон доброго настрою». Путівку в життя пісень дал ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Н. Яремчук, В. Зінкевич, М. Ісак, звукорежисер Василь Стріхович).

В.Івасюк та

Олена Кузнецова.

1971 — режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали 

Софія Ротару й соліст ансамблю «Смерічка» Василь Зінкевич.

У фільмі звучить багато пісень Івасюка.

«Червона рута» перемогла на першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71». На завершальному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю «Смерічка»Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і автор Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. Текст і ноти «Червоної рути» опублікував тижневик «Україна».

Пісня "Водограй" перемогла в телевізійному конкурсі

"Алло, ми шукаємо таланти!" та на фестивалі "Пісня-72".

1974 рік, серпень — у складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемогла з його піснею «Водограй». Із сестрою Галиною здійснив коротку подорож Польщею.

1974 рік, вересень — розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А.Кос-Анатольського.

1975 рік, серпень-вересень — у селі Розтоки на Буковині було знято фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконала 6 пісень В.Івасюка

1977 рік — відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Софія Ротару з піснею Івасюка «У долі своя весна» перемогла на фестивалі «Сопот-77». Вийшли платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» і збірка його пісень «Моя пісня».

1979 рік, квітень — член журі I Республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому. Виїхав до Львова в ніч з 23 на 24 квітня

 18 травня 1979 року — тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті Івасюка невідома.

 22 травня 1979 року —похорон Володимира Івасюка на Личаківськом цвинтарі у Львові вилився у масову акцію протесту. З того часу на творчість композитора фактично було накладено заборону.

Тріо Маренич на вінку написали: Спасибі, друже, за любов жагучу до рідної Вкраїнської землі, повік твою «Червону руту» співати будуть солов’ї.

Оспівував Володимир Івасюк не лише зелені та сині Карпати. Залишилося в його серці місце і для степового Приазов’я, для славної запорізької землі. Є в нього пісня «Над морем» на слова Д. Павличка, є чудова пісня «Кораблі, кораблі», котру співаки ще й досі чомусь не помітили. Сто пісень його опубліковано нині, а за життя виконували лише четверту частку, решта залишається непомітною, мов частина айсберга.

Кораблі, кораблі

В золотистій імлі,

Ви у долю мою,

Як в легенду ввійшли,

Ви повік принесли

У кохання і сни

Дивний клекіт весни,

Кораблі!

4 березня 1999 року у Чернівцях відкрито Меморіальний музей Володимира Івасюка, на фасаді якого йому встановлено меморіальну дошку.

У Кіцмані йому встановлено пам'ятник. 3 березня 2011 року у Чернівцях на фасаді навчального корпусу Буковинського державного медичного університету (Театральна площа, 2) відкрито меморіальну дошку Герою. 

Львів

Кіцман

Указом Президента України № 110/2009 від 1 березня 2009 року за самовіддане служіння Україні на ниві національної музичної культури, створення вершинних зразків української пісенної творчості поету, композитору, співаку Володимиру Михайловичу Івасюку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. 

У 1989 році "Червона рута" стає назвою однойменного фестивалю.