Презентация "Доля жінки у творчості Т.Г Шевченка" скачать


Презентация "Доля жінки у творчості Т.Г Шевченка"

Подписи к слайдам:
Доля жінки у творчості Т.Г Шевченка Від перших до останніх сторінок “Кобзаря”,
  • який починається поемою “Причинна” і аж до останніх сторінок, писаних слабкою рукою поета на порозі вічності, – невпинні роздуми про роль жінки в людському суспільстві.
Дивосвіт шевченкових образів – безмежний,
  • але найбільше хвилюють долі обездолених дівчат — із поем «Причинна», «Катерина», «Тополя», наймички Ганни, Мар’яни-черниці…
Для Т.Г. Шевченка жiноча недоля була згустком болю, що запiкся в його серцi.
  • Хлопчик-кріпак не бачив біля себе взірця жіночого щастя.
  • Крiпацька неволя - це доля рiдної матерi, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила"
Недоля сестер
  • Жорстоко повелася доля і з сестрами поета:«Сестри! Горе вам, мої голубки молодії,
  • Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії,
  • У наймах, сестри, й умрете!»
Оксана - перше кохання Шевченка,
  • що «… утирала мої сльози…», її
  • теж чекала страшна роль жінки кріпачки, що не належить ні своєму чоловікові, ні дітям, ні, власне, сама собі. Вона — товар, і цим все сказано!
  • Так чи могла бути щасливою жінка за страшних умов кріпаччини?
Страждання жінок
  • Т.Г. Шевченко гнiвно виступав проти жiночого безправ'я. Вiн нiби зiбрав воєдино у своєму зболеному серцi страждання поневолених жiнок усiх епох i схвильовано розповiв про них цiлому свiтовi.
Оборонець жінок
  • “Не знаю в літературі всесвітній поета, котрий би так витривало, так гаряче і з ціллю свідомою промовляв в обороні жінок, в обороні їх права на повне, чисте людське життя, котрий би таким могучим словом бичував усе те, що в’яже, деморалізує і тисне женщину”, – влучно зазначив Іван Франко
Жіноче питання
  • Завдяки особливій чутливості Шевченкової Музи, йому вдалося зареєструвати, глибоко проаналізувати і запропонувати варіанти розв’язання одного з найболючіших питань тогочасного (та й нинішнього) життя – жіночого питання.
Тиск на жінок
  • Творча особистість Т.Г.Шевченка формувалася в епоху, коли жінка перебувала під подвійним тиском: з боку родинних традицій, громадських звичаїв, економічних умов, правових нормативів, церковної моралі, влади монархічної держави.
Самоствердження жінки
  • Навіть для представниць пануючих верств громадянське і особистісне самоствердження було справжнім подвигом , то для покріпаченої селянки заявити свої права на власну долю було майже нездійсненною мрією.
Розвиток жіночої теми
  • Знову й знову в своїх творах штурмував Шевченко жіночу тему, моделюючи варіанти її розвитку то у великих епічних полотнах (“Катерина”, “Наймичка”, “Неофіти”, “Марія”), то зовсім стисло, конспективно – в мініатюрах на кілька рядків (“Ой, люлі, люлі, моя дитино...”, “По вулиці вітер віє”,
  • “Полюбилася я...”
  • тощо).
Омріяне щастя
  • Т. Шевченко — гнівний борець проти соціальної несправедливості, а жіночі понівечені долі — яскраві аргументи. Поет стверджує, що лише воля може подарувати жінці щастя.
  • Як приклад — образ Оксани із поеми «Гайдамаки». Вона пройшла через тяжкі випробування, але все ж таки отримала омріяне щастя.
Головним “полем бою” жінки за свою людську гідність і суверенність для Шевченка, як і для багатьох його сучасників, були інтимні стосунки. Навколо права на вільне щасливе кохання і розгортаються колізії переважної більшості балад, поем, ліричних творів на сторінках “Біблії українського народу” – “Кобзаря”
  • Головним “полем бою” жінки за свою людську гідність і суверенність для Шевченка, як і для багатьох його сучасників, були інтимні стосунки. Навколо права на вільне щасливе кохання і розгортаються колізії переважної більшості балад, поем, ліричних творів на сторінках “Біблії українського народу” – “Кобзаря”
“Кохайтеся, любітеся, як серденько знає!”
  • Не піддаючи жодному сумніву цього права, автор радить дівчатам: “Кохайтеся, любітеся, як серденько знає!”, хоча і сам поки що не може вказати позитивного виходу з любовної колізії.
  • Кохання у кращому випадку приводить героїнь до трагічних фольклорних символів (“Лілея”, “Тополя”), а частіше закінчується реальною трагедією їх життя й загибеллю
  • (“Причинна”, “Катерина”).
Материнство
  • "Такого полум'яного культу материнства, - писав М.Г. Рильський, - такого апофеозу жiночого кохання i жiночої муки не знайти, мабуть, нi в одного з поетiв свiту. Нещасний в особистому життi, Шевченко найвищу i найчистiшу красу свiту бачив у жiнцi, в матерi".
Зазначимо, що материнство виступає у творах Шевченка як закономірний і навіть бажаний елемент повноцінного особистого життя жінки. Навіть на фоні нелюдських страждань матерів-покриток ще сумнішою вважає поет долю самотньої жінки, позбавленої світла материнства
  • Зазначимо, що материнство виступає у творах Шевченка як закономірний і навіть бажаний елемент повноцінного особистого життя жінки. Навіть на фоні нелюдських страждань матерів-покриток ще сумнішою вважає поет долю самотньої жінки, позбавленої світла материнства
  • (“Полюбилася я ...”)
Позашлюбне материнство
  • Наступний крок у вирішенні проблеми безбатченків робиться в поемі “Наймичка”. На відміну від самогубства Катерини, Ганна знайшла сили забезпечити щасливе життя своєму синові і його сім’ї. Останній епізод поеми – сцена кончини Ганни – своєю емоційністю нагадує передсмертні хвилини святих. Цим автор підкреслив колосальну моральну велич щоденного материнського подвигу самозречення своєї героїні.
Ще одна iз сторiнок Шевченкiвських вiршiв - це удовине горе, коли єдиного сина забирають у солдати. («Сова»)
  • Ще одна iз сторiнок Шевченкiвських вiршiв - це удовине горе, коли єдиного сина забирають у солдати. («Сова»)
Жіночі нещастя
  • А життя не скупилося, подаючи поетові все нові варіанти жіночих трагедій, в центрі яких стояли його рідні й близькі, односельці, приятельки. Отже, жінка-страдниця для нього – “Се не мара. Моя се мати і сестра.”
  •  
Помста крадіям жіночого талану
  • Шевченковi героїнi вмiють не тiльки терпiти страждання, а й мститися своїм поневолювачам - І спалахують вогнем панські садиби (“Княжна”), вмиваються власною кров’ю кривдники (“Марина”,
  • “У Вільні, городі преславнім...”)
Помста
  • Шевченковi поеми кличуть до помсти тим,
  • хто топтав жiночу честь, гiднiсть i щастя.
  • Оксана, божеволiючи, пiдпалює палати свого кривдника; Марина вбиває ножем пана, який знiвечив її молодiсть; вiдьма горить гнiвом, ненавистю до розпусника-пана.
Жінка очима Т.Г. Шевченка
  • Тарас Григорович бачив у жiнцi, передусiм, духовну красу, обожнював материнство, уславлював вiрнiсть i щирiсть,
  • але не прощає аморальностi й жорстокостi.
Висновок
  • Таким чином, простеживши еволюцію жіночої теми в творчості Т.Г.Шевченка, можна зазначити, що, по-перше, сам факт постановки жіночого питання і пристрасна увага поета до цієї теми відповідали вимогам часу , щодо необхідності
  • докорінної зміни
  • статусу жінки
  • в суспільстві.
Шевченко зробив ставлення до жінки мірилом справедливості, морального здоров’я, соціальної розвиненості людської спільноти, поставив її у центр обертання всього суспільного життя.
  • Шевченко зробив ставлення до жінки мірилом справедливості, морального здоров’я, соціальної розвиненості людської спільноти, поставив її у центр обертання всього суспільного життя.
Неоціненний внесок Кобзаря в розробку жіночої теми у світовій літературі наблизив нас до ствердження майбутнього паритету в стосунках двох статей в людській спільноті.
  • Неоціненний внесок Кобзаря в розробку жіночої теми у світовій літературі наблизив нас до ствердження майбутнього паритету в стосунках двох статей в людській спільноті.