Презентация "Євген Маланюк"


Подписи к слайдам:
Слайд 1

Євген Маланюк

Євген Маланюк народився

  • Євген Маланюк народився
  • 20 січня 1897 року
  • в селі Ново-Архангельську на Херсонщині. За спогадами письменника, «матері я завдячую дві речі: серце і мистецтво. Батькові — життьову свою невдачу... З батька мого був «інтелігент», що, всупереч всім обставинам і спокусам, залишився національним до кінця, не зрадивши ні свого роду, ні своєї раси»

Єлисаветградське земське реальне училище стало Alma mater для багатьох видатних єлисаветградців. Його випускниками є відомі письменники, художники, актори, музиканти. Серед них — видатні актори М. Садовський

  • Єлисаветградське земське реальне училище стало Alma mater для багатьох видатних єлисаветградців. Його випускниками є відомі письменники, художники, актори, музиканти. Серед них — видатні актори М. Садовський
  • П. СаксаганськийГнат Юра, композитор і диригент 
  • К. Шимановський, видатний поет Є. Маланюк, письменник 
  • Ю. Яновський, академік Петро Проскура.
  • Є. Маланюк навчався в 1906-1914 рр.
  • Єлисаветградське
  • реальне училище

  • Внук кремезного чумака,
  • Січовика блідий правнук,—
  • Я закохавсь в гучних віках,
  • Я волю полюбив державну...
  • Євген Маланюк випускник 7-го класу реального училища. 14 червня 1914 року, Єлисаветград.

  • Петербурзький політехнічний інститут

  • .
  • Євген Маланюк після закінчення Київської військової школи. 1916 р.
  • У 1914 році юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера.
  • Назустріч йдуть криваві доби.
  • Гримить грозою грізний бій.

  • .
  • Каліський табір інтернованих воїнів армії УНР (Польща). 1922(7) р.
  • Чужа земля, чужі похмурі люди —
  • Й саме життя, здається, вже чуже...

У таборах на території Польщі інтернована Армія УНР не склала зброї і продовжувала вишкільну та культурно-просвітницьку діяльність.

  • У таборах на території Польщі інтернована Армія УНР не склала зброї і продовжувала вишкільну та культурно-просвітницьку діяльність.
  • У 1920 році разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин.

Ми за житія горіли в пеклі,— О незнищенна міць огнива! І лиш на серці цім запеклім Кров запеклася чорним гнівом. Ми перейшли всі кола муки — І ось прозріли. В пітьмі ночі.

  • Редколегія таборового журналу "Веселка". Каліш-Щипьорно. 1922р. Сидять: Михайло Селегій, Федір Крушинський, Євген Маланюк. Стоять: Антін Коршнівський та Іван Зубенко.
  • Євген Маланюк 1922 року
  • разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка».

Діаспора – розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками.

  • Діаспора – розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками.
  • Міграція – переселення народів у межах однієї країни.
  • Імміграція – в’їзд чужоземців до будь-якої країни на постійне місце проживання.
  • Еміграція – переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними або релігійними причинами.
  • СЛОВНИК

Подєбрадський замок - осідок Української господарської академії

  • Наступного року закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині (1923-1928 рр.), отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.

Збірка «Стилет чи стилос?».

  • Вийшла у світ у 1925 році у Подєбрадах. Це друга з упорядкованих Євгеном Маланюком книг поезій (перша «Гербарій»), проте їй випало стати першою книгою, що побачила світ. До збірки увійшли поезії, написані протягом 1921-1925 років
  • Назва збірки ніби ввібрала в себе програму життя і творчості письменника: стилет - зброя в руках воїна, стилос - перо літописця. 

Стилет – це вбивча й безжалісна зброя. Від удару в серце або в печінку жертва вмирала майже миттєво й беззвучно. Навіть лицарський обладунок не рятував. Тонке лезо легко проходило в стики між металевими пластинками панциря й жалило в печінку. А назву свою стилет отримав тому, що був схожий на стилус. Такий же загострений з однієї сторони й тупий з іншої, там де перебуває рукоять. «Stiletto» – по-італійському «маленький стилус».

  • «Стилосом» у прадавній Греції називали інструмент для письма. Представляв він собою невелику паличку. Один кінець стилоса був загострений, а інший – сплющений. Стилосом писали на дощечках, покритих воском. Світлий віск покривав темну дощечку, і якщо його дряпали гострим кінцем стилоса, залишався добре видимий слід.

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п'яних птиць Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів... А тут — жаха набряклий вітром обрій: Привабить, зрадить і віддасть воді. Та тільки тут веселий галас бою — Розгоном бур і божевіллям хвиль Безмежжя! Зачарований тобою, Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль! 

  • Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І ввесь дзвенить од гимнів п'яних птиць Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів... А тут — жаха набряклий вітром обрій: Привабить, зрадить і віддасть воді. Та тільки тут веселий галас бою — Розгоном бур і божевіллям хвиль Безмежжя! Зачарований тобою, Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль! 
  • Стилет чи стилос? - не збагнув

Празька школа

  • Празька школа
  • Що лаври?.. Що хітони
  • Париж, побіди, арки?..
  • Позичте дві корони,
  • Куплю собі я "парки".
  • Гоген-Євген, стилет і стилос".
  • Строфа музично так бринить.
  • Коли йому лише не хтілось
  • Палити, їсти, їсти й пить?
  • Дружній шарж па поета в журналі "Подєбрадка" (1924.—№3).
  • Епіграма Леоніда Мосендза, малюнок Юрія Матушевського
  • 1929 року Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

Празька школа - умовна назва українських поетів та прозаїків, які після громадянської війни 1920-х років опинилися за кордоном, переважно в Європі, і тривалий час мали своїм культурно-організаційним центром Прагу.

  • Це - феномен, який не має аналогів у світовій літературі ХХстоліття, оскільки безпосередньо пов'язаний із процесами національного становлення і тими катастрофами, що випали на долю української політичної нації.
  • Основу «Празької школи» складали вчорашні учасники визвольних, нещасливих для України, змагань 1917-1921 років, інтерновані в табори, зокрема на землях Польщі. Тут, поблизу міста Каліш, було зроблено спробу об'єднати творчу енергію погромленого українства на основі художньої літератури.
  • Естетична платформа «Празької школи»: яскравий неповторний історіософізм, націєтворчий пафос.
  •  

Представники “Празької школи”

Варшава. Євген Маланюк у своєму робочому кабінеті. Середина 30-х років.

  • Завжди напружено, бо завжди — проти течій.
  • Завжди заслуханий: музика, самота.
  • Так, без шляху, без батька, без предтечі.
  • Так — навпростець — де спалює мета.
  • Сам себе Є. Маланюк назвав імператором залізних строф!
  • Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у
  • спогадах про нього. Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині.
  • А ще Є. Маланюку належить відома фраза, що стала афоризмом чи навіть його
  • гаслом: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети».

М У Р   (МИСТЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКИХ РУХ)

  • Організація об’єднувала письменників із різними поглядами на долю української літератури. Велика доля діяльності МУРу полягала в дискусіях про модернізацію української культури і наближення її до світової.
  • Це організація українських письменників, що проживали в таборах для переміщених осіб у німецькій еміграції в 40-ві роки
  • ХХ ст.. МУР був утворений у вересні 1945 р. у місті ФЮРТ недалеко від Нюрнберга та проіснував приблизно до кінця 1948 р.
  • РОКИ МУРа. АУГСБУРГ, НІМЕЧЧИНА, 1946 Р. СИДЯТЬ: ЄВГЕН МАЛАНЮК, ЮРІЙ ШЕВЕЛЄВ; СТОЯТЬ: ВАСИЛЬ БАРКА, УЛАС САМЧУК, ІГОР КОСТЕЦЬКИЙ

  • НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА
  • Богдан Рубчак і Богдан Бойчук
  • А в італійській кав’ярні Нью-Йорку «Павич» в 1958 році Патриція Калина, Богдан Бойчук і Юрій Тарнавський за кавою обговорювали своє майбутнє і вирішили видавати журнал-річник «Нові поезії» й називати себе та тих, хто до них пристав би, Нью-Йоркською групою.
  • Журнал вийшов десь у першій половині 1959 р. Брали в нім участь сім поетів – Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Віра Вовк (прилучилась у 1960 році), Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Патриція Калина, Богдан Бойчук.

В Нью-Йорку 16 лютого 1968 року Є.Маланюк i  помер. Похований на Нью-Джерському Бавнд-Бруку (цей цвинтар американськi украïнцi називають "нашим пантеоном").

  • З останнього листа до сина Богдана.
  • 2 жовтня 1967
  • “Мій єдиний (сину) і вся сім'я, тут також "бабине літо", але досить мінливе...
  • Я радий, що маєш пристойну працю і взагалі працюєш. Але я мушу Тобі сказати: найголовніше і найважливіше - це ступінь доктора, це повинно бути основним завданням. Ти мусиш над цим зосередитися, сконцентрувати працю і волю. Дуже Тебе прошу і нагадую про це.
  • Цілую. Вас Та + Ді.”

Збірку Євгена Маланюка "Земна Мадонна" відкриває поезія "Ще сяє день..." . У ній дуже тісно переплелися два світи поетових переживань: зовнішній і внутрішній. Адже твір написаний невдовзі після одруження тридцятитрирічного письменника з Богумілою Савицькою. Поет нарешті знайшов спокій родинного життя у складних умовах еміграційного побуту в Польщі, і рядки:

  • Збірку Євгена Маланюка "Земна Мадонна" відкриває поезія "Ще сяє день..." . У ній дуже тісно переплелися два світи поетових переживань: зовнішній і внутрішній. Адже твір написаний невдовзі після одруження тридцятитрирічного письменника з Богумілою Савицькою. Поет нарешті знайшов спокій родинного життя у складних умовах еміграційного побуту в Польщі, і рядки:
  • Збірка Євгена Маланюка
  • "Земна Мадонна"
  • Ще сяє день. Ще високо блакить, Далеко ще до вечора, єдина. Мої обійми сильні і палкі, І прийде час - ти подаруєш сина,
  • -цілком і повністю передають і суто особисті, й земні бажання та емоції автора. Збірка "Земна Мадонна" і син поета Богдан з'явилися у світ одночасно, у 1934 році. 

Маленька фотографія сина і домашня адреса - незмінні супутники поета, котрого в останні роки стало підводити серце.

  • Дорогі, якраз напередодні у мене був приємний вечір в Гарвардському університеті. Не було це так, як в Оттаві (там було близько 300 чол.), але було це приємним і близьке молодіжній аудиторії.
  • Прекрасний зимовий сонячний день - субота. Сім'я, в якій я проживаю, має гарний патефон. Слухаю "Кармен", я щасливий.
  • Думаю, що завтра вечором вже буду "дома", тобто на Forest Hill (Нью-Йоркська адреса Маланюка).
  • Згадую про Вас, часто дивлюся на картину з Богданчиком.
  • Обнімаю і цілую від усього серця
  • Ваш Та+Ді. 

ТВОРЧІСТЬ

  • 1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка», (Польща, м.Калуш, табір для інтернованих вояків Армії УНР).
  • 1922 співвидавець альманаху “Озимина”.
  • Збірки поезій
  • 1925 “Стилет чи стилос?” Калуш, Польща.
  • 1926 “Гербарій” Подєбради, Українська господарська академія, Чехо-Словаччина
  • 1930-1939 “Земля і залізо” , Варшава, Польща
  • “Земна Мадонна” , Варшава, Польща
  • “Перстень Полікрата” , Варшава, Польща
  • “Вибрані поезії”, Варшава, Польща
  • Активна участь у літературному процесі еміграції “МУР”(Західна Німеччина).

1951 “Влада”, “Поезії”, “Проща”, Америка, Ньо-Йорк

  • 1951 “Влада”, “Поезії”, “Проща”, Америка, Ньо-Йорк
  • 1953 Поема “П’ята симфонія”
  • 1959 “Остання весна ”, Америка, Ньо-Йорк
  • 1964 “Серпень”, Америка, Ньо-Йорк
  • 1972 (Видано посмертно ) “Перстень і посох”
  • Літературно - публіцистичні статті
  • 1954 “Нариси з історії нашої культури”
  • 1962 Т.І , 1966 Т ІІ “Книга спостережень”- цикли есеїв про творчість Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, М.Хвильового, П. Куліша, М. Гоголя,цикли нарисів про
  • радянських письменників, про історіософію, про проблеми творчості, про проблеми біографії, цикл «Росія».

У рідному поету Новоархангельську на центральній площі містечка синові Богдану було доручено відкрити погруддя Євгена Маланюка.

  • Із відпущеного Богом 71 року Є. Маланюк прожив на чужині 50. Там і вмер, але ніколи навіть подумки не зрадив ідеї вільної рідної землі. Хоча, по-філософськи, як і Шевченко, ставився до України подвійно: з любов’ю та ненавистю.