Презентация "Українська революція 1917-1921 років"


Подписи к слайдам:
Українська революція 1917-1921 років

Українська революція 1917-1921 років

  • Українська революція 1917–1921 років — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917–1921 роках.

Лютнева революція в Росії

  • На 31-му місяці війни в березні 1917 р. остаточно виявилася неспроможність Російської імперії відповідати на виклики історії. У суспільстві, стомленому нескінченною війною, розрухою та гострою нестачею продуктів харчування, соціальна напруженість досягла апогею.
  • Революція розпочалася 8 березня (23 лютого) в Петрограді. Загальний страйк супроводжувався масовими мітингами та демонстраціями, він швидко набув політичного значення.
  • Черга біля продуктового
  • магазину

  • Застосування зброї проти демонстрантів підштовхнуло солдатів Петроградського округу перейти на бік страйкарів.
  • 9 березня (24 лютого) керівництво Державної думи звернулося до царя з вимогою створити «відповідальне міністерство», маючи на увазі уряд, який би підпорядковувався як царю, так і Державній думі. Цар проігнорував цю вимогу. Депутати Думи перейшли в опозицію і сформували в країні перехідний орган влади — Тимчасовий комітет для «наведення порядку і для встановлення відносин з установами та особами», який запропонував царю зректися престолу.
  • Солдати Волинського полку в Петрограді
  • 15 (2) березня 1917 р. цар Микола ІІ у своєму вагоні на станції Псков, де знаходився штаб Північного фронту, зрікся влади. Паралельне існування двох владних центрів — Тимчасового уряду і Петроградської ради, які не змогли розмежувати владні повноваження, підсилювали некерованість країною
  • Тимчасовий комітет Державної думи

Утворення Центральної Ради та місцевих рад робітничих і солдатських депутатів

  • Вже на другий день звістка про революцію в Петрограді докотилася до Києва.
  • Товариство українських поступовців відразу визнало Тимчасовий уряд. Скориставшись його рекомендацією, представники української інтелігенції 17 (4) березня утворили в Києві Раду об’єднаних громадських організацій. Цей представницький орган влади мав всеукраїнське значення. Його назва — Центральна Рада — була прийнята без дискусій. 17 (4) березня вважається днем створення Української Центральної Ради (УЦР).
  • 20 березня Головою УЦР заочно обрали професора Михайла Грушевського, який перебував у засланні і прибув до Києва лише 26 (13) березня. Його заступниками стали Дмитро Антонович (УСДРП) і Дмитро Дорошенко (ТУП). Про утворення Української Центральної Ради був повідомлений Тимчасовий уряд.
  • Грушевський Михайло
  • (1866-1934).
  •  Громадсько-політичний і державний діям, історик, організатор української науки.
  • Народився у м. Холмі, навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. У 28-річному віці очолив кафедру історії Львівського університету.
  • Був одним з керівників Товариства українських поступовців.

  • Відразу після повалення самодержавства в Україні почалася стихійна організація робітничих і солдатських рад, робота яких контролювалася Петроградською радою.. Люди праці не знаходили підтримки у влади і для розв’язання своїх проблем покладалися на власні організації — ради, профспілки, фабзавкоми. Перші ради виникли в березні 1917 р. у Харкові, Катеринославі, Кременчуці, Луганську, Полтаві. Засновниками рад виступали переважно загальноросійські партії есерів і соціал-демократів, які розглядали ці організації як тимчасові органи революції.
  • Поглиблення економічної й політичної кризи сприяло підвищенню популярності партії більшовиків. Вона прагнула встановити контроль над радами, витіснити звідти есерів та меншовиків і відмовитися від підтримки Тимчасового уряду. Одночасно більшовики почали організовувати власні збройні сили для майбутніх боїв — червоногвардійські загони, які були створені у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі, містах Донбасу.
  • Будинок Педагогічного музею, де працювала УЦР
  • Робочий-бойовик. Поштівка

Українські громадські організації та політичні партії

  • Після повалення самодержавства палітра політичних партій в Україні істотно збагатилася. На початку квітня 1917 р. Товариство українських поступовців провело з’їзд, головою якого переобрали М. Грушевського. Делегати заявили про підтримку Тимчасового уряду і зобов’язалися «всіма силами творити автономію України». У середині квітня 1917 р. провела свою конференцію Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Визначними діячами соціал-демократичного національно-визвольного руху були В. Винниченко і С. Петлюра.
  • У квітні 1917 р. відбувся установчий з’їзд Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР). За вплив на село в Україні боролися три політичні сили — більшовики, російські та українські есери.
  • Більшовики активно реалізовували привабливі гасла свого лідера.
  • Ленін вимагав «негайно влаштовувати по всій Росії ради селянських і батрацьких депутатів».
  • Під контролем УПСР діяла й Українська селянська спілка. Завдяки їй партія українських есерів набула значної популярності на селі.
  • Існували й регіональні партії, наприклад, Українська демократично-хліборобська партія. Вона діяла на Полтавщині і відстоювала право приватної власності на землю.
  • Винниченко Володимир (1880-1951).
  •  Політичний і громадський діяч, письменник.

Гасло автономії України

  • М. Грушевський виступав проти надання національно-визвольному рухові поміркованого, переважно культурницького напряму і закликав не чекати Установчих зборів, а добиватися якнайширшої національно-територіальної автономії, яка «більш-менш наближається до державної самостійності». Автономна Україна мала постати на землях, де українське населення становило більшість.
  • Майбутню Російську республіку М. Грушевський розглядав як федерацію. При цьому він відкидав гасло «Україна — для українців!».
  • 19 березня (1 квітня) Центральна Рада організувала в Києві маніфестацію, у якій взяло участь близько 100 тис. осіб. На Софійській площі відбулося віче, де пролунали вимоги скликання Установчих зборів і Українського національного конгресу з метою запровадження автономії.
  • Об’єднання національних громадських і політичних сил відбулося під час діяльності Українського національного конгресу, який відкрився в Києві 19 (6) квітня 1917 р. 
  • Конгрес схвалив гасло автономії України у складі Російської федеративної республіки. Соціально-економічних питань делегати практично не торкалися.
  • Український національний конгрес підтвердив повноваження Центральної Ради як крайового органу влади і обрав її новий склад. Він розширювався за рахунок представників національних меншин на 15 %.
  • Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського, заступниками — С. Єфремова і В. Винниченка. Національний конгрес, будучи легітимним виразником національної волі, офіційно передав свої повноваження Центральній Раді.
  • Маніфестація на Софійській площі