Презентация "Пристосування тварин до життя в різих умовах"


Подписи к слайдам:
PowerPoint Presentation

Тварини зрідка підіймаються на висоту 12 км, а у ґрунт проникають не глибше 11 м; вони можуть жити в найглибших печерах (понад 1000 м глибини) і в найбільших глибинах океану. Є багато видів, які можуть існувати при дуже низькій температурі (до - 60° - 70° С), досить високій (до 60° у пустелях і понад 40° С у гарячих джерелах), під великим тиском у граничних глибинах океанів, високо у горах, де тиск і температура низькі, а' кисню обмаль, в умовах цілодобового полярного дня і вічної ночі в печерах.

  • Тварини зрідка підіймаються на висоту 12 км, а у ґрунт проникають не глибше 11 м; вони можуть жити в найглибших печерах (понад 1000 м глибини) і в найбільших глибинах океану. Є багато видів, які можуть існувати при дуже низькій температурі (до - 60° - 70° С), досить високій (до 60° у пустелях і понад 40° С у гарячих джерелах), під великим тиском у граничних глибинах океанів, високо у горах, де тиск і температура низькі, а' кисню обмаль, в умовах цілодобового полярного дня і вічної ночі в печерах.

Чемпіоном витривалості до низьких температур слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема імператорських. Вони не лише добре переносять страшенну холоднечу і сніжні бурани антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не влаштовують. Витримувати жорстокий холод Антарктики їм допомагає щільне й густе оперення та підшкірний шар жиру.

  • Чемпіоном витривалості до низьких температур слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема імператорських. Вони не лише добре переносять страшенну холоднечу і сніжні бурани антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не влаштовують. Витримувати жорстокий холод Антарктики їм допомагає щільне й густе оперення та підшкірний шар жиру.

З кліматичних факторів головну роль відіграє температура. Наземні тварини з непостійною температурою тіла (холоднокровні) потребують теплого або гарячого клімату з достатньою вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у тропіках і субтропіках. Низькі температури краще витримують тварини з постійною температурою тіла (теплокровні).

  • З кліматичних факторів головну роль відіграє температура. Наземні тварини з непостійною температурою тіла (холоднокровні) потребують теплого або гарячого клімату з достатньою вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у тропіках і субтропіках. Низькі температури краще витримують тварини з постійною температурою тіла (теплокровні).

З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.

  • З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.
  • Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки, дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в найлютіші морози перебувають у воді.

В Арктиці сильні морози найкраще переносить білий ведмідь - цей велетенський напівводяний мешканець полярних морів і островів. У пошуках своєї основної поживи - нерп - білі ведмеді долають значні відстані на полярних крижинах і по чистій воді. Довга і густа шерсть з густим підшерстком, до того ж добре змащена жиром, не намокає у воді і не вкривається льодом на морозі. Товстий шар підшкірного жиру захищає від холоду у воді і на повітрі, зменшує питому вагу звіра, полегшуючи плавання. Широкі лапи з плавальними перетинками між пальцями вкриті густою шерстю не лише зверху, а й знизу, на підошвах, що дає можливість не провалюватись у снігу, не ковзати на льоду і не обморожувати лап.

  • В Арктиці сильні морози найкраще переносить білий ведмідь - цей велетенський напівводяний мешканець полярних морів і островів. У пошуках своєї основної поживи - нерп - білі ведмеді долають значні відстані на полярних крижинах і по чистій воді. Довга і густа шерсть з густим підшерстком, до того ж добре змащена жиром, не намокає у воді і не вкривається льодом на морозі. Товстий шар підшкірного жиру захищає від холоду у воді і на повітрі, зменшує питому вагу звіра, полегшуючи плавання. Широкі лапи з плавальними перетинками між пальцями вкриті густою шерстю не лише зверху, а й знизу, на підошвах, що дає можливість не провалюватись у снігу, не ковзати на льоду і не обморожувати лап.

  • У зимову сплячку білі ведмеді не падають. Самки у могутніх снігових наметах скелястих берегів влаштовують барліг у вигляді печери і там народжують найчастіше двох малят, які у тримісячному віці можуть вже йти за матір'ю і живуть разом з нею до двох років.

Серед наземних хребетних тварин з непостійною температурою тіла - земноводних і плазунів - також зустрічаються мешканці Арктики. Так, сибірський кутозуб зряду хвостатих земноводних-єдиний з класу амфібій проникає за полярне коло і зберігає активність та здатність рухатися при температурі +2 +4°С і навіть при0°С. Під час розмноження відкладає ікру у водойми з температурою 4-5°С, де за такої низької температури ікра розвивається.

  • Серед наземних хребетних тварин з непостійною температурою тіла - земноводних і плазунів - також зустрічаються мешканці Арктики. Так, сибірський кутозуб зряду хвостатих земноводних-єдиний з класу амфібій проникає за полярне коло і зберігає активність та здатність рухатися при температурі +2 +4°С і навіть при0°С. Під час розмноження відкладає ікру у водойми з температурою 4-5°С, де за такої низької температури ікра розвивається.
  • Ще одна особливість відрізняє кутозуба від інших земноводних - його здатність перебувати довгий час у стані анабіозу. Цих тварин неодноразово знаходили "замурованими" у крижаних скибах на значній глибині.
  • Коли лід розтавав, кутозуб оживав. Скільки часу він перебував у замороженому стані-питання, яке цікавило Дослідників. За характером місць знаходження припускали, що цей стан тривав тисячоліття; деякі вчені вважали, що лише декілька років, щонайбільше 20-30. Українські дослідники за допомогою радіовуглецевого методу встановили, що вік кутозуба, знайденого на глибині 11 м у скибі вічної криги, становить приблизно 100 років.

З плазунів най витривалішою до низьких температур є високогірна ящірка - перуанська мінлива ігуана, що живе у суворому кліматі Кордильєрів на висоті до 5000 м над рівнем моря. Навіть влітку там часто випадає сніг, а температура вночі падає до 0° С. Ігуани так пристосувалися до цих суворих умов, що рухаються при температурі тіла, яка лише на 1,5° вище нуля, чого не може жодна інша ящірка у світі. Розмножуються ігуани яйце живородінням: після спарювання яйця визрівають у тілі самки на протязі півроку і молоді народжуються у період, коли кліматичні умови є найсприятливішими.

  • З плазунів най витривалішою до низьких температур є високогірна ящірка - перуанська мінлива ігуана, що живе у суворому кліматі Кордильєрів на висоті до 5000 м над рівнем моря. Навіть влітку там часто випадає сніг, а температура вночі падає до 0° С. Ігуани так пристосувалися до цих суворих умов, що рухаються при температурі тіла, яка лише на 1,5° вище нуля, чого не може жодна інша ящірка у світі. Розмножуються ігуани яйце живородінням: після спарювання яйця визрівають у тілі самки на протязі півроку і молоді народжуються у період, коли кліматичні умови є найсприятливішими.

Золотий такин - ендемік високогірних районів Центральної Азії - живе у недоступних районах, а тому мало вивчений. Його ще називають гірським буйволом, хоча він має багато схожого з баранами і антилопами і близький до вівцебиків.

  • Золотий такин - ендемік високогірних районів Центральної Азії - живе у недоступних районах, а тому мало вивчений. Його ще називають гірським буйволом, хоча він має багато схожого з баранами і антилопами і близький до вівцебиків.
  • Високо у горах Тібету, понад 5000 м над рівнем моря, живуть яки - великі добре пристосовані до суворих гірських умов тварини. Усе їхнє тіло вкрите густою і довгою шерстю, що звисає аж до землі з боків, на череві і ногах. Коли як лягає, то шерсть захищає його знизу від холоду. Ці масивні тварини (вага старих самців досягає 1000 кг) з дивовижною легкістю підіймаються крутими схилами, перестрибують з виступу на виступ. Домашні яки дрібніші за диких, у гірських умовах вони незамінні як транспортні тварини. Крім того, від них одержують шерсть, молоко, а м'ясо їх за якістюне поступається воловому. Тому в радгоспах Паміру культивують кількатисячні стада цих тварин.

Високогірними тваринами є також гірські барани, козли, сарни. Живуть вони на висоті 3000-5000 м, а голубі барани (Гімалаї, Тібет) навіть вище - до 5500 м над рівнем моря.

  • Високогірними тваринами є також гірські барани, козли, сарни. Живуть вони на висоті 3000-5000 м, а голубі барани (Гімалаї, Тібет) навіть вище - до 5500 м над рівнем моря.
  • Високо в Андах на захмарних пасовиськах, на межі вічних снігів, десь близько 5500 м над рівнем моря, живуть вікуньї - тварини з найкращою у світі шерстю. Вони належать до одного ряду з верблюдами, ламами, гуанако. Колись у стада; вікуній було сотні тисяч голів, але з приходом конкістадорів почалось масове винищення цих тварин заради дорогоцінного пуху. Настав час, коли цьому виду почало загрожувати зникнення. Лише тоді було заборонено полювання на вікуній і їх почали розводити на спеціальних фермах.

Песець риє нори - складні лабіринти з численними отворами. У них звір виводить малят, знаходить захист від негоди. Взимку він може викопувати нори у сніговому заметі і там відлежуватися, іноді по декілька днів, під час сильних морозів і пурги.

  • Песець риє нори - складні лабіринти з численними отворами. У них звір виводить малят, знаходить захист від негоди. Взимку він може викопувати нори у сніговому заметі і там відлежуватися, іноді по декілька днів, під час сильних морозів і пурги.
  • Добре витримують сувору арктичну зиму чистуни. Крнюги, звичайні чистуни, старики, тупики, топірці у зимовий період тримаються у прибережних водах, вільних від крижин, або у відкритому морі. Кайри здійснюють невеликі зимові міграції з північних районів у південні.

Сніговий барс

  • Сніговий барс
  • Сніговий барс, або ірбіс, - рідкісна тварина, занесена в Червону книгу. Влітку він тримається снігової лінії, підіймаючись у Гімалаях на висоту до 5500 м над рівнем моря, а взимку слідом за гірськими козлами - основною своєю поживою - спускається до 1800-1200 м. Присадкувате коротконоге тіло снігового барса захищене від холоду густим і пухнастим хутром, основний білий колір якого допомагає йому маскуватися на безлісних ділянках гір, де він живе. Лігво сніговий барс влаштовує у печерах або розщелинах; там же самка народжує одного-двох малят.
  • Високогірна андська кішка також добре пристосована до суворих гірських умов: довга і густа сріблясто-біла шерсть з невиразними жовтуватими плямами робить її малопомітною, що дає можливість підкрадатися до здобичі.

Високо у гори підіймаються орли і грифи в Гімалаях. Так, гімалайський, або сніговий гриф, гніздиться на висоті від 2000 до 5200 м, що вище рівня гірських лісів. Він має бліде світло-буре забарвлення, довжина тіла до 150 см. На висоті до 6000 м зустрічається тібетський крук. Цей гірський птах при відсутності дерев, на верхів'ях яких звичайно гніздиться, може влаштовувати гнізда на скелях. Живиться також падлом.

  • Високо у гори підіймаються орли і грифи в Гімалаях. Так, гімалайський, або сніговий гриф, гніздиться на висоті від 2000 до 5200 м, що вище рівня гірських лісів. Він має бліде світло-буре забарвлення, довжина тіла до 150 см. На висоті до 6000 м зустрічається тібетський крук. Цей гірський птах при відсутності дерев, на верхів'ях яких звичайно гніздиться, може влаштовувати гнізда на скелях. Живиться також падлом.
  • Високо у горах живуть не тільки великі птахи. У Південній Америці деякі види найменших у світі птахів - -колібрі - зустрічаються на межі вічних снігів на висоті до 5000 м. Живляться вони нектаром квітів альпійських чагарників з родини астерців.
  • Досі йшлося про птахів - високогірних мешканців. Високо у повітрі можуть літати багато птахів, але над рівнинами вони рідко підіймаються вище 3000 м. Журавлів спостерігали на висоті 5000 м. Дикі гуси у час перельотів можуть літати на висоті близько 9500 м, де температура сягає-40° С; встановлено, що ці птахи можуть витримувати ще нижчу температуру. Рекордистами з висоти вважаються грифи: їх бачили з літаків на рівні 12 км. Невідомі жодні інші тварини, які б підіймалися на таку висоту.

  • Колібрі

  • Грифи

  • Орли

З безхребетних тварин високо в гори, на висоту понад 6000 м, проникають деякі види метеликів; на альпійських луках близько їхньої верхньої межі можна зустріти бджіл. Постійними мешканцями альпійської зони є павуки-косарі. їх знаходили навіть і вище, на висоті близько 7300 м. Альпіністи виявили павука-стрибунчика на вершині Джомолунгми - найвищої гори Землі (8848 м). Павуків у горах можна зустріти не тільки біля снігів, а й на снігу. З інших членистоногих на льодовиках великими скупченнями живуть так звані глетчерні блохи - первинно безкрилі комахи з ряду ногохвісток.

  • З безхребетних тварин високо в гори, на висоту понад 6000 м, проникають деякі види метеликів; на альпійських луках близько їхньої верхньої межі можна зустріти бджіл. Постійними мешканцями альпійської зони є павуки-косарі. їх знаходили навіть і вище, на висоті близько 7300 м. Альпіністи виявили павука-стрибунчика на вершині Джомолунгми - найвищої гори Землі (8848 м). Павуків у горах можна зустріти не тільки біля снігів, а й на снігу. З інших членистоногих на льодовиках великими скупченнями живуть так звані глетчерні блохи - первинно безкрилі комахи з ряду ногохвісток.
  • Наскільки високо тварини можуть підійматися в гори і навіть постійно там жити, настільки мало проникають вони у глибину землі. Хоч ґрунтових мешканців взагалі дуже багато, однак живуть вони переважно у поверхневих шарах. Так, різні найпростіші, круглі черви (нематоди, коловертки), нижчі комахи, личинки вищих, павукоподібні в основному не спускаються глибше 50 см. Нори ящірок, різних комахоїдних (кроти, землерийки), гризунів і деяких хижих (барсуки, лиси, песці, тхорі та ін) можуть мати більше 10 м довжини, але в глибину сягають на 2-3 м. Дощові черви у деяких ґрунтах мешкають на глибині 4 м.
  • Рекордистами з глибини проникання у ґрунт є деякі види термітів \ тропічних мурашок, зокрема листорізів з Центральної і Південної Америки. їх гнізда можуть сягати до 11 м в глибину. Там комахи знаходять захист від перегріву, що згубно діє на них, та від зимових холодів (у помірних широтах).

  • Кропив'янка
  • Аполлон
  • Лимонниця
  • Махаон

  • Павуки-косарі

  • Павуки-стрибунчики

  • Тропічні мурашки

Інші плазуни - мешканці пустель, зокрема змії, мають всередині шкіри прошарок у вигляді заповненого повітрям простору, який відіграє роль теплоізоляційної повітряної подушки. Крім того, такі змії під час дощів запасають до 1500 мг води, а коли настає сухий сезон, то витрачають за день лише 0,5 мг. Тому вони можуть обходитись без води понад два роки.

  • Інші плазуни - мешканці пустель, зокрема змії, мають всередині шкіри прошарок у вигляді заповненого повітрям простору, який відіграє роль теплоізоляційної повітряної подушки. Крім того, такі змії під час дощів запасають до 1500 мг води, а коли настає сухий сезон, то витрачають за день лише 0,5 мг. Тому вони можуть обходитись без води понад два роки.

  • Екологічні чинники
  • Абіотичні
  • Біотичні
  • Антропічні

Пристосування тварин до освітлення

Пристосованість до життя в темряві

  • Людина, як і багато інших тварин, веде активний денний спосіб життя, тому вночі вона спить. Нічні тварини, навпаки, з настанням темряви стають активнішими.

  • Гіпопотам пасеться в сутінках, а ніч і більшу частину дня проводить, занурившись у воду - так йому вдається рятуватися від денної спеки. Тільки опівдні він недовго гріється на сонці, після чого знову повертається у водоймище. Очі, вуха й ніздрі бегемота посаджені високо на голові, тому він протягом довгого часу може майже повністю знаходитися під водою. Очі нічних тварин чутливі до сонячного світла. Деякі нічні земноводні і плазуни захищають свій зір за допомогою мигальної перетинки - так званої третьої повіки.     Інші тварини при яскравому освітленні можуть звузити зіницю до крихітної щілинки, щоб на сітківку потрапляло менше сонячних променів. 

3. Світло визначає і сезонний фотопериодизм, з яким пов’язана зміна в ході фізіологічних процесів (з настанням осені інтенсифікується накопичення запасних речовин в організмі, змінюється характер покривів і т. д.). Організми, для яких характерні міграції (наприклад, перелітні птахи), готуються до них і мігрують, незважаючи на наявність тепла і кормової бази. Однак не всі явища можна пояснити фотопериодизмом, наприклад, міграції птахів з місць зимівлі в теплі краї, де довжина дня сезонно не змінюється, можна пояснити наявністю «біологічних годин», що виникли в процесі еволюції і закладених в генетичному коді.

  • 3. Світло визначає і сезонний фотопериодизм, з яким пов’язана зміна в ході фізіологічних процесів (з настанням осені інтенсифікується накопичення запасних речовин в організмі, змінюється характер покривів і т. д.). Організми, для яких характерні міграції (наприклад, перелітні птахи), готуються до них і мігрують, незважаючи на наявність тепла і кормової бази. Однак не всі явища можна пояснити фотопериодизмом, наприклад, міграції птахів з місць зимівлі в теплі краї, де довжина дня сезонно не змінюється, можна пояснити наявністю «біологічних годин», що виникли в процесі еволюції і закладених в генетичному коді.

  • 2. Сонячне світло дозволяє тваринам легко орієнтуватися в навколишньому середовищі; світло еволюційно сприяв розвитку органів зору.

1. Сонячне світло визначає добовий фотопериодизм життя тварин та їх розподіл за екологічних нішах. Розрізняють тварин, провідних денний і нічний спосіб життя, що виключає конкуренцію за джерела їжі. Велике значення світло грає і в житті людей. Так, у деяких людей спостерігається підвищена працездатність в ранкові години («жайворонки»), а в інших – у нічні години («сови»). Сонячним днем емоційний настрій більшості людей значно вищий, ніж в похмурі або дощові дні і т. д.

  • 1. Сонячне світло визначає добовий фотопериодизм життя тварин та їх розподіл за екологічних нішах. Розрізняють тварин, провідних денний і нічний спосіб життя, що виключає конкуренцію за джерела їжі. Велике значення світло грає і в житті людей. Так, у деяких людей спостерігається підвищена працездатність в ранкові години («жайворонки»), а в інших – у нічні години («сови»). Сонячним днем емоційний настрій більшості людей значно вищий, ніж в похмурі або дощові дні і т. д.

Роль сонячного світла в житті тварин

  • Сонячна енергія безпосередньо тваринами не засвоюється, і, тим не менш, вона є джерелом їх життєдіяльності (чому?). Крім того, що сонячна енергія – джерело життя тварин, вона відіграє величезну роль в їхньому житті за рахунок наступних процесів.

СВІТІННЯ В ТЕМРЯВІ

  • У холодних і темних глибинах океанів живуть одні з найдивовижніших створінь природи. Морські дияволи та хауліоди використовують світну приманку, яка розміщена біля пащі на довгому промені спинного плавника. Органи, що світяться, є і в деяких комах, наприклад, у світляків. Завдяки особливій хімічній реакції, вночі ці комахи здатні запалювати свої ліхтарики. Ліхтарик самки горить яскравіше, ніж самця. З його допомогою вона приваблює самця в період спаровування.

НІЧНІ ОРГАНИ ЧУТТЯ

  •    Нічні тварини мають усе необхідне для того, щоб полювати в темряві. Є дві різні групи тварин: у одних з них розвинувся досконалий зір, у інших - додаткові органи чуття, які замінюють зір. Навіть для тих видів, які добре бачать у темряві, важливими є й інші органи чуття. Сервал, окрім прекрасного зору, володіє чудовим слухом. Кажани полюють вночі, орієнтуючись за допомогою локаційної системи. У пітонів, африканських гадюк і ямкоголових змій розвинулися термолокатори. У ямкоголових вони розміщені в ямках, розташованих з боків голови, у африканських гадюк - позаду ніздрів, а у пітонів - на верхньогубних щитках. З їх допомогою, фіксуючи найменшу різницю температур, змії виявляють теплокровних тварин, що стають для них здобиччю. Атаки плазунів, що мають Якобсонів орган, дуже точні. Акули і деякі скати мають сенсори, що вловлюють електричні імпульси м'язів жертви. Піранья бачить інфрачервоне випромінювання, що дозволяє визначити місце знаходження здобичі. 

  • Очі сов дивляться вперед. Вони є абсолютно нерухомими. Деякі нічні тварини можуть скорочувати райдужну, тобто кольорову оболонку ока, і збільшувати зіниці, щоб усередину потрапляло якомога більше світла. Очі багатьох ссавців, активність яких проявляється вночі і в сутінках, можуть відбивати світло і світитися в темряві.

Нічний зір 

  • Очі у тварин, що ведуть нічний спосіб життя, зазвичай більші, ніж у тих видів, що є активними удень. Така будова очей допомагає поглинати більше світла. У довгоп'ятів і сов очне яблуко подовжене. Це необхідно для того, щоб у ньому помістився великий кришталик.

Денне бачення 

  •   В денний час нічні тварини зазвичай сплять. Проте деякі види, наприклад, борсуки, іноді залишають нори і вдень. Іншим, до яких належить, наприклад, хатня миша, часто доводиться виходити з укриття в денний час. Тварини роблять це тому, що вночі їм не завжди вдається знайти достатню кількість їжі або ж їх лякають хижаки, що полюють вночі. Ті з них, що живуть у тропічних районах, ховаються від пекучого сонця в норах, ямах, розколинах скель або заростях і виходять зі притулків тільки із настанням сутінок, коли повітря стає вологішим і прохолоднішим. Пір'я дрімлюги і вальдшнепа забарвлене в коричневий колір із вкрапленням чорного - таке забарвлення чудово маскує їх під час денного відпочинку на землі

Дякую за увагу!!